Скажіть будьласка "художні засоби поезії "мрія"" л.українка

Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, гостра, злобна епіграма, безпощадній зброї, злим жартом, давню гордість.Метафора: щоб не плакать, я сміялась

Это перевод.

Среди большого количества произведений украинской словесности особое место занимает киноповесть Александра Петровича Довженко «Очарованная Десна». Хотя эта повесть автобиографична, по моему мнению, она близка каждому из нас. Ведь в ней писатель рассказывает о самую светлую часть человеческой жизни - детство, которое навсегда остается в хороших воспоминаниях людей. Именно поэтому это произведение является интересным как для взрослых людей, так и для совсем юных читателей.
«Зачарованная Десна» Александр Довженко писал на склоне лет, находясь далеко от Украины и от любимой реки своего солнечного детства. Мне кажется, что эта киноповесть стала своеобразной исповедью души художника. Вспоминая давние годы, Александр Петрович утверждал: «Современное всегда на пути из в будущее». Нельзя не согласиться с этим высказыванием, ведь и герои, и сюжет повести доводят его истинность. Героями произведения родные и близкие самого писателя: мать и отец, дед и баба, соседи и другие жители Довженкового села на Черниговщине. Изображая этих людей, автор не идеализирует их образы, он показывает и положительные, и отрицательные черты каждого. В зрелом возрасте писатель понимает, что черты характера его родственников были следствием тяжелой жизни, постоянных проблем, неграмотности ... Поэтому сквозь строки любознательный читатель почувствовать душевную боль Довженко, посочувствовать несчастной судьбе его семьи. Но рассказ в произведении ведется не только от имени взрослого художника, но и от имени маленького Саши, который видит мир совсем иначе. Мальчик с детства увлекается богатством души своих родных, их моральной красотой и чистотой, бесспорной мудростью. Он уважает простых крестьян-тружеников за их любовь к труду, искренность, готовность ближнему в трудную минуту. Читая «Зачарованная Десна», я бы попадала в другой мир - мир крестьянских будней, в котором органично сочетаются радость и грусть, труд и отдых. Образы повести созданные Александром Довженко так искусно, что, кажется, я знала их детства.
Конечно, нельзя представить себе «Зачарованная Десна» без прекрасных описаний природы, с которой черпал вдохновение писатель. Живописная местность творила характеры людей, воспитывала в них жажду творчества, любви, любовь ко всему живому. Мать Саши любила в растениях, обожала ухаживать за ними; маленький Саша любил всех животных, сочувствовал бедным слабым папиным лошадям; дед Семен разговаривал со всем живым, что росло и двигалось вокруг ... Вырастая в таком окружении, Александр Довженко просто не имел возможности вырасти плохой или жестоким человеком. Хорошим примером для подражания Саше также был его отец, которому отведено немалую роль в киноповести. Петр Семенович был влюблен в труд, имел прекрасную физическую и моральную красоту. Но бедность, смерти маленьких детей от разных болезней истощали Сашиного отца, портили его лучшие качества. Все же это не помешало взрослому Довженко правдиво изобразить образ своего отца, который все равно вызывает уважение.
«Зачарованная Десна» учит нас ценить каждую минуту своей жизни, быть чутким к чужому горю, любить Родину, хранить семейные ценности и народные традиции. Кроме этого, она открывает перед нами глубину души одного из лучших прозаиков ХХ века - Александра Петровича Довженко.

Чтоб на части разделить: ты прочитай текст медленно и остановись где кончается мысль. По мысли так и назови. Извени я спешу. Больше ничего не могу сказать

.Олена Теліга:Народилась в Іллінському під Москвою в інтелігентній, українсько-білоруській родині , батько Іван Опанасович Шовгенів — відомий учений (викладав у Московському інженерному училищі).Потім сім'я переїжають до Києва.Олена навчається в Жіночій гімназії Олександри Дучинської. 14 листопада 1920 її батько, професор Київського політехнічного інституту та директор Департаменту водних, шосейних і грунтових доріг Міністерства шляхів уряду УНР, разом з урядом був евакуйований на територію Польщі до міста Тарнів.Навесні 1922 року матері Олени разом з донькою та сином Сергієм вдалося вибратися з радянської України до Тарнова (Польща), де вони зустрілися з батьком.Тут Олена ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів. У Чехії Олена отримала «матуру» — атестат.Після початку радянсько-німецької війни в липні 1941 в складі похідних груп ОУН разом із чоловіком, Уласом Самчуком і кількома друзями нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова,та повернулися до Києва.Її заарештовують.Загибель поетеси та її чоловіка невідомі, але оскільки у лютому відбувались масові розстріли у Бабиному Яру, то 21 лютого 1942 року прийнято вважати днем пам'яті української письменниці.
Олександр Олесь:Народився в Житомирі 21 липня (8 липня за старим стилем) 1907 року.Батько — відомий поет і письменник Олександр Іванович Кандиба (псевдонім — Олександр Олесь), мати — Віра Антонівна Свадковська, гімназійна вчителька.У 1919—1923 роках здобував середню освіту в трудовій школі, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Наприкінці 1922 року він разом із матір'ю виїхав з України у Берлін, де 3 січня 1923 року нарешті зустрівся з батьком, який у лютому 1919 року був змушений поспіхом емігрувати до Австрії.На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова.25 травня 1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в’язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).Їхня біографія дуже схода. Обидва жили в заможній сім'ї,потім переїхали до іншої країни,але серце та душа належала Україні,тому вони повертаються,але з початку гітрелівських репресій були заарештовані.Померли від каторги в в'язниці та під час розстрілів в Бабовом Яру. Тож не забуваймо гід Українців,які ціною власного життя показали не схильність духу,волі України!Пам'ятайте своїх героїв!