Написати невеликий роздум наша дума наша пісня не вмре не загине от де люде наша слава слава україни! 8-10 речень

Наша думка... вона українська, а значить особлива, ніколи ніхто не зможе думати так як ми!
А пісні наші, ну просто чудо! "Не щебечи соловейку", "Ходить сон біля вікон", та інші чудові пісні вирують у нашому світі культурі українського народу! Все у нашій країні посправжньму особливе, культура наша, мова наша, пісня наша " Ніколи не вмре, не загине!"

нещодавно я прочитала оповідання л.вороніної «таємне товариство боягузів». в ньому розповідається про неймовірні і фантастичні пригоди хлопця на ім'я клим.

а все почалося з того, що цей хлопець дуже боявся свого сусіда на прізвисько кактус. адже йому частенько доводилося або рятуватися втечею, або отримувати незаслужено стусанів та ще й чути образливі слова від цього бешкетника.

одного разу після чергової такої втечі клим випадково потрапляє у таємне товариство боягузів. саме в цьому товаристві він побачив себе зі сторони і зрозумів, що є звичайнісіньким боягузом. щоб комусь, йому самому потрібно було змінитися. ось так він став іншим. нарешті навчився вірити у свої сили, приймати правильні рішення і знаходити вихід із складних ситуацій. так, хлопець не розгубився, а повністю виконав все по плану бабусі і дістався до машини часу. проявив кмітливість і здогадався, що мухи можуть бути зброєю проти синьомордих. ось так він став відважним не тому, що не мав страху, а тому, що навчився правильно діяти, коли було страшно. клим доклав чимало зусиль, щоб врятувати планету і своїх рідних.

це фантастичне оповідання є надзвичайно захоплюючим і дуже цікавим. спонукає нас бути сміливими, кмітливими, стояти на боці правди і вірити у свої сили.

Необхідність в окремій будівлі для міського театру стала особливо відчутною в кінці XIX століття . У цей час Львів перебував у складі Австро-Угорщини , офіційно називався Лемберг і був столицею окремої великої австрійської провінції - Королівства Галичини і Лодомерії .

У 1895 році був оголошений конкурс, в якому переміг проект директора Львівської вищої художньо-промислової школи З. Горголевського . Він запропонував сміливе рішення для місця будівництва нового театру. Так як центр міста на той час був щільно забудований, проект передбачав перекриття міської річки, Полтви , суцільними бетонними склепіннями. З. Горголевский керував усіма земляними та будівельними роботами. Основне навантаження лягло на львівську фірму інженера І. Левинського . Будівництво почалося в червні 1897 року і тривало майже три роки.

Алегорія Слави на фасаді театру

Великий міський театр (так називався Оперний театр до 1939 року ) відкрився 4 жовтня 1900 року . В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич , композитор І. Падеревський . У цей вечір в театрі показували постановку драматичної опери «Янек» В. Желенського про життя жителів карпатської Верховини .

У 1934 році театр закрили через економічну кризу. У 1939 році тут пройшли Народні збори Західної України , які підтримали приєднання Галичини і Волині до УРСР . Театр був знову відкритий в 1939 році і отримав назву Львівського державного оперного театру.

У 1944 року 22 липня Львівського оперного театру могло б і не стати. У запеклих боях за Львів, німці вирішили замінувати і підірвати будівлю Львівського оперного театру.

У 2000 році театр святкував 100-річчя і було прийнято рішення дати театру ім'я відомої оперної співачки Соломії Крушельницької.

У 2008 році театр став членом асоціації Опера-Європа

Львівський Оперний театр побудований (1897-1900) за проектом архітектора Зигмунда Горголевського, який самостійно керував усім будівництвом використовуючи форми Ренесансу та бароко. Будівля багато скульптурним декором, в оформленні інтер'єру переважає мармур, ліпні орнаменти, позолота і декоративний живопис. Театр був декорований і зовні і всередині, продемонструвавши мистецтво скульпторів ( П. Войтович , Ю. Марковський , А. Попель , Е. Печ, Т. Баронч ) і художників (Т. Попель, М. Герасимович, Т. Рибковський, З. Розвадовський , С. Дембіцький, С. Рейхан).

Глядацька зала побудований у формі ліри, складається з партеру і 3-х балконів, налічує 44 ложі і вмещет 1000 глядачів. Зал має забарвлення в білих тонах з золотом. Головним акцентом обробки балконів є відлиті з гіпсу фігури атлантів, коріатід, муз, геніїв, а також герми. Пишно прикрашений стелю залу для глядачів. У центрі знаходиться круглий плафон з прекрасною бронзової люстрою, виготовленої за проектом З.Горголевський. Позолочена ліплення у вигляді гірлянд з квітів та листя, ділить коло плафона на десять сегментів, в яких знаходяться картини з алегоричними жіночими фігурами. З 1900 року традиційно зберігається бордовий колір крісел. Загальну картину залу завершує декоративний завісу «Парнас», створений Генриком Семирадського. Художник працював над нею останні роки свого життя в Римі. Вийшло так, у замовників не вистачило грошей, щоб заплатити художнику за роботу. Семирадский своє унікальне полотно, над яким трудився кілька років, подарував театру. Парадний завісу в обрамленні чудесного бордюру, виконаного італійським майстром Ретроссі за ескізом самого Семирадського, вперше постав перед залом для глядачів 13 січня 1901 року. Семирадский помер через рік після відкриття театру, а його завісу і понині прикрашає театр. Завіси-картини такого типу є лише в Ла-Скала, а також в операх Кракова і Львова. Перед глядачем завіса опускають лише при особливих випадках, наприклад на прем'єрах. Семирадский помер через рік після відкриття театру, а його завісу і понині прикрашає театр. Завіси-картини такого типу є лише в Ла-Скала, а також в операх Кракова і Львова. Перед глядачем завіса опускають лише при особливих випадках, наприклад на прем'єрах. Семирадский помер через рік після відкриття театру, а його завісу і понині прикрашає театр. Завіси-картини такого типу є лише в Ла-Скала, а також в операх Кракова і Львова. Перед глядачем завіса опускають лише при особливих випадках, наприклад на прем'єрах.