Цитатна характеристика митька з твору "митькозавр з юрківки", іншими персонажами

    Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."
    Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.
    
     "О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
     "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
     " Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?" 
     "І голова ж у тебе, Митько."
     "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
     "Але ж головний у нашій експедиції ти."
     "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
     "І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."

Живучи серед козаків , Іван Підкова видавав себе за брата молдавського господаря Іоана III Воде Хороброго , який очолював національно -визвольний рух і убитого турками. Є версія , що він проїзходіт з роду Баторі , втік до козаків , рятуючись від сімейних інтриг. Коли чутки про це дійшли до молдаван , незадоволених своїм воєводою Петром VI Кривим , вони спорядили в 1577 році посольство до Івану Підкові і просили його зайняти престол.За сприяння загону козацького гетьмана Якова Шаха з 600 козаків , і свого загону , в який входили і молдавани , Підкова вторгся в Молдавію і скинув з престолу Петра Кульгавого . Івана Підкову підтримали народні маси. Наприкінці листопада 1577 він зайняв столицю Молдавії Ясси і проголосив себе господарем .Утриматися в Молдавії Підкові вдалося , однак , не більше двох місяців. Воєвода Петро , зібравши свіже військо , рушив до Ясс , щоб повернути втрачений престол , але був вдруге розбитий Підковою . Тоді Стефан Баторій , король польський , написав своєму братові , трансільванського воєводи Христофору , щоб той надав до Петру хрому.На початку 1578 Іван Підкова , бачачи , що йому не втриматися на престолі , вирішив залишити Молдавію і хотів пробратися до запорозьких козаків ; але брацлавському воєводі вдалося умовити Підкову відправитися до Варшави , щоб виправдатися перед Баторієм . Король , однак , на догоду туркам уклав Підкову під варту і наказав стратити його у Львові на площі Ринок , в червні 1578 .16 червня 1578 його вивели на площу Ринок у Львові . Після оголошення вироку козаку надали останнє слово . « ... Мене привели на смерть , хоча в своєму житті я не вчинив нічого такого , за що заслужив би такого кінця . Я знаю одне: я завжди боровся мужньо і як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв на добро та користь своєї батьківщини , і було в мене єдине бажання - бути їй опорою і захистом проти невірних ... » , - звертався Підкова до присутніх. При цьому він просив урядників не страчувати супроводжували його товаришів. Випивши склянку вина , передану вірними побратимами , Підкова попросив їх принести килимок. Ставши на коліна , Іван прочитав молитву і перехрестився . І тільки після цього славному козакові знесли голову.Івана поховали в православній Успенській церкві [ 1]. Однак козаки викрали його тіло , перевезли до Канева й поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою.Страта Івана Підкови й перетворила його на народного героя. Про нього складали численні перекази , думи та пісні . Він став героєм романтичної поеми Тараса Шевченка « Іван Підкова» ( 1839)Було колись - в УкраїніРевілі Гарматій ;Було колись - ЗапорожціВмілі панувати ...До цих рядків поета залишається додати тільки те , що козаки свого часу «панували » не лише на Україні , але , хоч і не дуже вдало , і за її межами.Румунський письменник Михайло Садовяну присвятив повість « Нікоаре Поткоаве » (1952 ) та кількох козацьких балад . Пам'ятники Іванові Підкові встановлено у Львові та Черкасах [ 2].

Якось діти посварилися знову, і стало їм дуже нудно. Зазирнули у вікно до свого Казкаря, бачать: сидить він сумний-сумнісінький і пише сумну-невеселу казку...  

І чому він такий? — задумались. Їм було про що думати.

"До чого нам ці сварки, - думали діти. - Хіба ж є  від них якась користь? Навпаки, всім на світі, не лише нашому Казкарю, стає сумно, коли діти часто сваряться, б"ються, галасують та плачуть. Тоді Казкар починає писати свої сумні та невеселі казки, від яких стає ще важче на серці, і не лише дітям, а й усім на світі. Але якщо ми припинимо ці сварки, як хороше стане жити на світі! І з"являться веселі, життєрадісні казки". І діти почали свої звичайні ігри та розваги, але ніхто не сварився, всі були чемними та уважними один до одного. І тоді Казкар розчинив своє вікно, на його вустах сяяла весела посмішка. "Я напишу для вас найвеселішу з усіх моїх казок", - так сказав Казкар. Він виконав свою обіцянку. Тепер він пише лише веселі казки.