Вібрать епітети, метафори, порівняння а затишок співає, мов сирена. не треба воску, я не одіссей. вже леви ждуть, і жде моя арена. життя, мабуть, — це завжди колізей. і завжди люди гинули за віру. цей спорт одвічний віднайшли не ми. тут головне — дивитись в очі звіру і просто — залишатися людьми. коли мене потягнуть на арену, коли на мене звіра нацькують, о, я впізнаю ту непроторенну глупоту вашу, вашу мстиву лють! воно в мені, святе моє повстання. дивлюся я в кривавий ваш туман. своїм катам і в мить свою останню скажу, як той найперший з християн: — мене спалить у вас немає змоги. вогонь холодний, він уже погас. і ваши леви лижуть мені ноги. і ваши слуги насміялись з вас.

епітети: спорт одвічний;   мить свою останню;

метафори:   непроторенну глупоту;   мстиву лють; святе моє повстання;   кривавий ваш туман; вогонь холодний;

порівняння:   співає, мов сирена; життя, мабуть,— це завжди колізей.

Відповідь:

Толя тік і не усвідомив, що у смерті Федька була його провина. Більш того, що Федько через нього помер з тавром  паршивця і негідника, який підбурив бідного Толіка до непослуху.

Від прочитаного твору у мене залишилося зовсіми нерадісне враження, а головне при згадці про цей твір постійно пульсує в голові думка про насправедливість і невідплачену людську підлість.

На мій погляд, Толя виросте таким же як його батько:  байдужим і з гонором. Звичайним чоловіком, для якого людська біль - ніщо. який  і не здогадується про те, що поруч є хтось, хто потребує підтримки, поради, до А головне, що інколи можна і навіть потрібно допомагати іншим.

Пояснення:

Цитатна характеристика

:Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."

   Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.

   

    "О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)

    "... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."

    " Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?" 

    "І голова ж у тебе, Митько."

    "Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."

    "Але ж головний у нашій експедиції ти."

    "Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи вдалими."

    "І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."

Объяснение: