Твір-мініатюру "істинні та фальшиві цінності в житті людини"

кожна людина особисто для себе обирає, що для неї є найвищою, істинною цінністю в житті. для когось - це, любов, сім*я, діти, а для інших - робота, гроші, розваги і таке інше.особисто для мене істинними цінностями в житті є те, що неможна купити за гроші, а саме: здоров*я, любов, дружба, повага людей до тебе, діти та багато іншого.що стосується фальшивих цінностей, то тут кожен сам вирішує для себе. я навіть не бажаю думати про фальшиві цінності, оскільки не бачу в цьому ніякого сенсу!

сава: він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі михайло: і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі. сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".

Це до всьго твору 1. метро під свинарником. свиня манюня. 2. бій биків з участю корови контрибуції 3. пригоди у києві. 4. екзамен. перездача. 5. ява-кукурудзо шукає для себе острів для підготовки до екзамену. 6. порятунок з колодязя собакевича. 7. утопленик. незнайомець з тринадцятої квартири. 8. добрий максим валер’янович. 9. нічні пригоди у печері. 10. розкрита таємниця годинника. 11. дива діда соломона. 12. лихо в селі. 13. відважний ява. 14. троє невідомих. 15. весілля лейтенанта і вчительки.