Визначити віршовий розмір, рими і римування уривку з "стояла я і слухала весну": стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила, співала пісню дзвінку, голосну то знов таємно-тихо шепотіла

Римуванні  перехресна (абаб)
Рима чоловіча 
Віршовий розмір п'ятистопний ямб

Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.

Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.

Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника  приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.

Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.

Слово вчить і клекоче, коле і пестить, підносить і очищає, воно може бути ковадлом і струною, кастетом і опахалом, тавром і знаменом, аналітичною лупою і монументом. Ми висловлюємо спонуку і згоду, радість і горе. Захоплення красою. Надію в молитві і в «Я тебе люблю». Слово – засіб порозуміння між людьми. Словом ми осягаємо світ – це інструмент пізнання, найцінніший дар природи. Людину і людство створило слово. Ми всі діти слова – від колискової пісні, від зародку цивілізації. Слово – ген культури, душа народу, жива пам’ять про все, що при нас і до нас було. У слові ми знаходимо свій самовияв, своє особисте «Я».Словом облаштовуємо довкілля – це робоче знаряддя і продуктивний чинник, що оцінюється в економічних вимірах, прибутками і збитками, заможністю і злиднями. Слово імпортується й іде на експорт. Слово – «ясна зброя» (М. Рильський), «зброя іскриста» (Леся Українка). Енергія атома, мирного чи злого, кориться йому, бо перед ним – слабка. Слово – це лінгвосфера Землі у локоні телерадіоефіру. Словом ми творимо світ фантастичних образів. Слово – лихе чи привітне, криве чи ласкаве, гостре чи улесливе, чорне чи красне, чесне чи нещире – є кодексом поведінки. З одного почутого слова ми розпізнаємо, хто є хто і звідки. Слово – візитна картка віку, професії, соціального стану. Країни і громадянства, рідного краю. Слово гуртує людей у народ і будує державу. Нарешті, слово охороняє культурну цілісність та інформаційний суверенітет нації від нашестя чужого слова