Замітка - роздум з теми : " малі вчинки - теж великі"7-10 речень

Кажен з нас напевно у своєму житті робив добрі вчинки. Хтось до бабусі донести сумку до дому,чи перевести її  через  дорогу,та багато іншого. Навіть коли ти до матусі помити посуд чи прибрати у квартирі,вона буде дуже щаслива. Ти можешь зробити дуже багато добрих вчинків,навіть якщо вони будуть малі та неградіозні,ти зробиш великий вчинок,бо та людина якій ти допоміг буде  тобі дуже вдячна. Якщо ти зробив поганий вчинок можеш будьякои митi виправитися. Твiй вибiр твiй шлях.

ответ:Тема людини в суспільстві завжди була актуальною. Люди сучасності, як і в усі часи, завжди живуть і жили в суспільстві. Тому вони в тих чи інших формах змушені або повинні брати участь у громадських справах.

Неможливо людині, яка вважає себе цивілізованою, жити, існувати поза суспільством. Саме через суспільні відносини люди купують товари, житло, їжу, а також задовольняють свої потреби нематеріального плану. У такому випадку, якщо людина без суспільства обійтися не в змозі, то чи може саме суспільство бути поза конкретної людини?

Не має потреби, напевно, в окремих коментарях твердження, що не існує такого індивідуума, без якого суспільство могло б бути зруйновано. Справедливе й зворотне твердження. Непотрібних людей також не буває, адже кожен грає свою роль у житті, кожен приносить певну користь іншим людям. Яким же чином визначається ця життєва роль кожної конкретної людини? Від чого це залежить? Чи пов’язано це з соціальним статусом людини, його освітою та матеріальним становищем? Адже люди дуже різні.

Очевидно, що кожен особисто робить свій вибір, кожен сам визначає для себе, яку роль йому слід грати в цьому світі. Якщо людина цілеспрямована й наполеглива, якщо вона впевнено йде до наміченої мети, долаючи будь-які перешкоди на цьому непростому шляху, своєї мети вона досягне, поза всяким сумнівом. Тут, як ніколи, актуальний принцип «не відступати та не здаватися». Уміння вставати після «падінь» — запорука будь-якого успіху.

Объяснение:

Повесть «Гуси-лебеди летят» - автобиографическое произведение. Маленький мальчик Миша живет в селе в большой семье. Бабушка и дедушка, папа и мама, сам Миша - натуры цельные и поэтические, трудолюбивые, умные и талантливые. Анна Ивановна, мать Миши, - поэтический образ повести. Несмотря на тяжелую жизнь, она сохранила поэтическую душу, умение удивляться обычным вещам: на первом бутонов, цветов подсолнечника, утренней росе, легком тумане, плача дерева весной. Всего, то знала и чувствовала, мама учила сына. Проявление родительской любви к Миши. На первый взгляд, отец казался суровым за мать, но именно он продал корову-кормилицу, чтобы Миша мог учиться. Зимой Афанасий Демьянович носил сына в школу на руках, потому что в семье были одни сапоги. Образы дедушки и бабушки - охранников семейных традиций. Дедушка Дсмьлн был мастером на все руки. Ресниц был и бондарем, и кузнецом, и строителем, мог вырезать из дерева фигурки не только людей, но и апостолов. Дед всегда жалел жену, с которой прожил долгую жизнь. Супруги жили так, что их отношениям удивлялся все село. Когда дедушка умер, бабушка тяжело загрустила и, почувствовав свою близкую смерть, убрала дом, собрала родню и, попрощавшись со всеми, тихо отошла в вечность.