Очень Як саме у творі про людину, що 40 років вела людей до мети, порівнюються два народи? 2-Як склалося життя трьох подруг у творі, написаному емансипанткою? 3-Які символи були використані у творі (з реальних подій) про першу хвилю української еміграції? 4-Опишіть ліричного героя твору "Інтермецо" кількома найвлучнішими словами 5-Чому герой одного з творів, написаного людиною, яка листувалася з Лесю Українкою, сказав головній героїні, щоб та музичний твір ще раз тоді, коли їй виповниться хоча б 20 років? 6-З якою метою автор твору про життя Гуцулів та трагічне кохання змальовує міфологічних істот, вірування українців на одному щаблі з реальним буденним життям людей? 7-Яка головна проблема була у сім'ї, що билася за грушу? Як її можна було вирішити? 8-Чому люди у творі українського емігранта, який був перепохований в Україні у 2017 році, не хотіли самі йти до Казки?

Объяснение:

Я вважаю, що людина – коваль своєї долі та щастя. І тому не варто нікого звинувачувати в своїх негараздах. Погоджуюся з думкою, що все в наших руках: як влаштуємо собі життя, так і проживемо його.  

По-перше, кожен про щось мріє, планує майбутнє, прагне досягти успіху.  

Тому мені здається, що саме це найбільший і найважливіший аргумент. Ми удосконалюємо себе, розвиваємо якісь навички, працюємо над важливими справами, тим самим будуємо своє майбутнє. І я думаю, що той, хто прагне успішного життя, не замислюється над долею, випадками, людина працює і як нагороду отримує гарні результати.

По-друге, навіть у несприятливих умовах доля людини залежить лише від її вчинків.

Це ілюструє роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».  Два герої: Нечипір Варениченко та Грицько зазнали сирітства та злиднів, росли в жахливих умовах. Нечипір – бунтівник, розбійник, озлоблений на весь світ, пішов хибним шляхом, що привів його до злочину. У цей час Грицько сумлінно і наполегливо працював, став заможним господарем.

Отже, не треба звинувачувати у своїх негараздах долю чи оточення. Тільки від вчинків та характеру кожного залежить його власне життя. Недарма Тарас Григорович писав:  

У всякого своя доля.

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує...

Щаслива людина будує своє життя сама, керуючись життєвими цінностями та переконаннями. Навіть у найскрутніших ситуаціях треба шукати вихід, але при цьому залишатися гідною людиною.

На мою думку, проблематика твору про яянів заключається в сталенні один до одного. Автор показує як егоїзм і байдужість приводить до тяжких наслідків.

І у нашому житті можеш зустріти таку байдужість. Наприклад, коли людині стане погано на вулиці, і до неї ніхто не підійде, або коли бачиш, як ображають когось, і ніхто не хоче вступитися. Іноді складається таке враження, що люди живуть в якомусь своєму замкнутому світі, і їм ні до кого немає діла, їм просто всеодно.

Дуже хотілось би, щоб ми були співчутливими, могли вислухати інших, до при потребі, щоб люди стали добрішими, і тоді країни яянів ніколи не буде.

Я люблю гати за всім, що відбувається навколо мене. Сьогодні я прокинулась від того, що в моє вікно яскраво світило весняне сонечко, воно переливалося, зафарбовувало стіни кімнати у різноманітні кольори, дарувало радість і тепло. Такий ранковий подарунок змусив мене швиденько вибігти на вулицю і нарешті насолодитися цим чудесним днем, справжньою казкою, створеною самою природою. Я живу в звичайнісінькому приватному будинку на вулиці, де повно таких же схожих між собою невеличких, акуратних будиночків. Але весна все змінює. Моя вулиця араз виглядає як кадр з чарівного мультфільму, у якому описано вигаданий світ. Навколо все починає цвісти: молоді абрикоси вже демонструють свої перші рожево-біленькі квіточки, на яблунях і вишнях вже з’являються зелені бруньки, які от-от перетворяться у зелені листочки, біля вікон уже розпускаються тюльпанчики, і де-не-де ще досі можна знайти маленькі проліски. Краса зараз повсюди. Непримітні до цього будиночки зараз тільки доповнюють, вдало вписуються у загальну картину, вони вже не здаються такими сірими і безбарвними, хоча саме такими були лише кілька днів тому.