Куди айболить полетів рятувати хворих тварин

Айболит полетел больным животным в Африку.

Розберешся тм все поступово просто таблицю не можу відправити

Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського.

Котляревський хронологічна таблицяДата Подія9 вересня 1769Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина в Полтаві1780-1789Навчання в духовній семінарії.1789-1793Працює канцеляристом.1793-1796Працює домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.1798Пише поему ” Енеїда “1796-1808Перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.1804Написав “Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”.1806-1807Котляревський в ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні.1808Вийшов у відставку з орденом святої Анни.1810Працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.1812Під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.1817-1821Директор Полтавського вільного театру.1818Разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.1819Написав для Полтавського театру п’єсу ” Наталка Полтавка “, водевіль “Москаль-чарівник”З 1821
Член Вільного товариства любителів російської словесності.1827-1835Попечитель “богоугодних” закладів.1835Через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку.
29 жовтня 1838Помер. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.

                                                         Твір

Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним.

Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі відомі під іменами інших байкарів, зокрема іменем російського письменника Івана Крилова: «Крук і лисиця», «Мураха і Цикада» та «Лисиця і виноград».

Мораль байки «Крук і Лисиця» у Крилова принципово відрізняється від Езопової виховної ноти. Езоп пише про нерозумність Крука, а Крилов робить інший акцент, і в нього головним персонажем стає улеслива Лисиця. Отже, основна ідея його байки — лестощі, які шкодять оточуючим. Обидві риси людської натури — дурість і улесливість— можна знайти в обох байках. Але акценти авторами розставлені різні, а тому байки сприймаються по-різному, хоч відразу зрозуміло, що використовується один і той самий сюжет.

Байка «Мураха і Цикада» у Крилова названа «Бабка і Мураха». Вже у зміні цієї назви ми бачимо цікавий момент: байкарі змінювали колорит свого твору для простішого сприймання його читачами. Оскільки цикади на території Росії не мають поширення, автор змінює цей образ на більш доступний для свого регіону образ бабки. Це наближення твору до простої людини ще раз підкреслює основну мету байки — розкрити людські вади таким чином, щоб усі зрозуміли і не повторювали помилок, які замальовуються у байці. Мораль байки «Бабка і Мураха» з часів Езопа не змінилася: необхідно думати про майбутнє і працювати задля нього.

Байка «Лисиця і виноград» розповідає нам про те, як Лисиця довгий час намагалася дістати виноград, який був надто високо, і вона так і не скуштувала його. Лисиця тоді сказала, що цей виноград ще зелений і пішла собі. Мораль Езоп розкрив дуже влучно і навіть афористично: «так і деякі люди не можуть досягти успіху через брак сили, а звинувачують у цьому обставини». Цікаво те, що у байці Крилова наголошується на тому, що виноград був стиглий: «грона червоніли».

Отже, ми бачимо, що байка — це твір не тільки мистецький, а ще філософський і виховний. Байка викриває вади людського характеру, а оскільки ці вади часто одні й ті самі незалежно від часу і простору, теми, ідеї, сюжети байок позичаються одними письменниками в інших. Для автора залишається основним одне: щоб байка сприяла виправленню людини. І виховує вона людину дуже обережно і ніжно: пропонуючи їй на розсуд поведінку тварин. Таким чином, ніхто не залишається ображеним, а хто хоче «почути», про що каже автор, той «почує».