30 ів сенкан любого персонажа (крім софії) із твору прокляття роду кулаківських

1.тухольці ставилися до боярина з дочкою погано через те,що боярин збудував собі житло у тухольських горах і почав вбивати худобу та пастухів а також через те що боярин зрадив свою державу і перейшов на сторону монголів 2.мирослава відстала від ватаги свого батька і опинилася біля житла ведмедиці.ведмедиця захищаючи своїх ведмежат кинулася на мирославу,та натомість почала тікати і на її крик обізвався максим який вибіг і вбив ведмедицю.про мужність мирослави вказують такі вчинки: бажання ходити з батьком на полювання (хоч це зовсім не дівоча справа),не боязкість дівчини що її може вбити ведмідь і те що мирослава кидає свого батька і йде тухольцям протистояти монголам

напевно, кожен із нас пам’ятає ту книжку, яку прочитав у своєму житті найпершою: «казку про колобка» чи «буквар». це не настільки суттєво, адже набагато важливіше пригадати ті емоції, які ви відчували. у мене було таке враження, наче з моїх очей впала полуда, наче хтось дуже могутній та всезнаючий прочинив переді мною двері в інший світ. це було настільки несподіваним та дійсно магічним, що я почала читати все, до чого лише могла дістатись. це сталось у той час, коли я лише почала ходити до першого класу. я читала історію про пригоди такого героїчного та незламного робінзона крузо. книжка була досить груба, оправа була такою гладенькою та приємною на дотик, а сама книжка була чудово ілюстрована. чесно кажучи, коли вона вперше втрапила мені до рук, малюнки настільки мене захопила, що я вирішила навчитись читати лише для того, аби зрозуміти, про що там йдеться. згодом я почала читати все більше й більше, адже світ книжок мене дійсно поглинув. я відчувала, що з кожною прочитаною книжкою я виростаю, з кожним рядком у мене випростуються крила. чим більше ти читаєш, тим ясніше усвідомлюєш, що будь-які бар’єри, які людина вибудовує на своєму шляху такі, як страх, незнання, зневіра у власних силах, насправді можна побороти саме завдяки книжкам. це не просто пафосні слова, адже дійсно на прикладі багатьох літературних героїв я навчилась бути мужньою, витривалою, сильною, винахідливою.

ті ж самі книжки роблять тебе кращим вже тим, що ти просто їх читаєш. я не пам’ятаю, яка розумна людина це сказала, проте ці слова запали мені в душу: «лише книга здатна торувати тобі дорогу вперед, кожна знехтувана – крок назад». я намагаюсь читати дуже багато вже тому, що я хочу розвиватись, а ще через те, що для мене це – шанс увійти до нового світу, який разюче відмінний від того, що ти бачиш за вікном.