Удитинстві цей письменник дістав прізвисько "квітчастий король" завдяки любові до квітів. хто це?

   Запитання: У дитинстві цей письменник дістав прізвисько "квітчастий король" завдяки любові до квітів. Хто це?
   Відповідь та пояснення:  Л. І. Глібов, видатний байкар, в дитинстві мав прізвисько "квітчастий король". Малий Леонід був особливим - тендітним, щирим, із тонким відчуттям природи. Мати письменника мала дуже гарну клумбу перед хатою. Будучи ще хлоп'ям, Леонід дужечасто сидів перед парканом, потопаючи в квітах. Проходячи повз, сусіди лагідно називали малого "квітчастим короликом". 

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення:

Объяснение:

1. Про який час ідеться у творі І. Франка «Сойчине крило»?

У творі мова йде про 1904 рік. Лист датований вереснем цього року, головний герой отримує його ввечері перед Новим роком. У листі повідомляється, що знову почався обстріл Порт-Артура, а в цей час тривала російсько-японська війна 1904 –1905 років. 2 січня 1905 року закінчилась оборона міста і воно було здане Японії.

2. У якій формі побудовано твір «Сойчине крило»?

«Сойчине крило» має динамічний сюжет, несподівану розв’язку, високий ступінь психологізму, — отже, це новела.

3. Яка боротьба відбувалася в душі головного героя новели «Сойчине крило»?

Хома, Томассо, Массіно — герой «Сойчиного крила», естет, людина високоінтелектуальна, знавець класичної музики, шанувальник театру.

Хома відпочиває за порадою лікарів після тюремного ув'язнення на лоні лісової природи й здається одержимим удосконаленням життя народу й проблемою передачі ланів, лісів і пасовиськ у розпорядження сільських громад. Він вважає себе сильною особистістю, однак лист із Порт-Артура розтривожив його. Герой час від часу вступає в уявний діалог із Мусею, демонструючи слабкість духу чи не в кожній своїй репліці або коментарі. Отже, перед нами — знервована до краю людина з величезним набором комплексів і внутрішніх пересторог. Від того самовпевненого Хоми, якого вперше побачила Марія, не лишилося й сліду.

Я думаю, що основна боротьба в душі головного героя боротьба відбувалася між його почуттям коханням до Марії-Сойки і почуттям громадського обов’язку людини, яка вирішує присвятити себе боротьбі за народні права й пожертвував заради цього особистим щастям.

4. Укажіть, кому з героїв новели I. Франка «Сойчине крило» належать ці міркування.

Суспільство, держава, народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза — насилля, а другий, паралельний із ним, виплетений із м’якої павутини — конвенціональної брехні. Один в’яже тіло, другий душу, а оба з одною метою — опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи — людську одиницю.

Массіно (Хома).

5. Визначте героя новели «Сойчине крило» за його портретом.

Негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами.

Зигмунт Зембецький — ватажок банди.

6. Укажіть визначальний художній засіб у наведеному уривку.

Я витворив собі оте життя як нездобуту твердиню, в якій живу й паную, з якої маю широкий вигляд на весь світ та яка, проте, не стоїть нікому на заваді, не дражнить нікого своїм видом і не манить нікого до облоги. Ся твердиня побудована в моїй душі.

Метафора.