Про яку пору року йдеться у вірші анатолія мойсієнка? як ви про це здогадалися?

В цьому вірші зображено осінь.Це видно з рядків 
``Золоті пожежі,Сонце-обережне``та інш

ответ: Шановний козак Швайко,

Я пишу вам цього листа, щоб висловити свою пошану вам - розумному, невловимому та відчайдушному козацькому розвіднику. Коли я прочитав про вас в книзі Володимира Рутківського "Джури козака Швайки", я був дуже вражений вашою сміливістю, мужністю та рішучістю. Ви - справжній лицар та патріот, який любить рідну землю та захищає її від ворогів.

Я з задоволенням читав про ваші пригоди, а також про пригоди Грицика і Санька. Я намагаюся наслідувати вашому прикладу - намагаюся бути сміливим, добре вчитися, щоб багато знати, і займаюся спортом, щоб стати сильним.

Я хочу побажати вам успіхів у вашій благородній справі - захисті рідної землі.

Я дуже захоплююся історією козацтва і вважаю вас гарним прикладом того, яким повинен бути справжній казак. Саме такі люди як ви споконвік захищали мирних жителів нашої землі від численних ворогів

Объяснение:

Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:         — ні в мене є другі май ліпші». «марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись» «сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. марічка любила, коли він грав на флоярі. задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки» «марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба,— співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з'явились — не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по марічка і сама вміла складати пісні». «як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. а як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить і тільки співати залишу».