Твір на тему" тарас шевченко та наша дійсність"

Твір «Вихідний день у нашій сім’ї»  Вихідні дні наша сім’я чекає з нетерпінням. Звичайно, провести їх можна по-різному в залежності від погоди, настрою, планів батьків. Я дуже люблю вихідні, нікуди не потрібно поспішати, можна відпочити з батьками, зустрітися з друзями. У неділю мама готує торт або запашні булочки, які всі з задоволенням смакують за чашкою чаю.  Увечері вся наша родина збирається разом. Ми вечеряємо, складаємо плани на завтра, дивимося телевізор або читаємо. Іноді ми приймаємо гостей або йдемо гуляти. Всією сім’єю ми були в більшості музеїв і картинних галереях міста, та все ж багато чого ще треба побачити. Наприклад, минулої неділі ми пішли в Ботанічний сад. Ми бачили багато рідкісних тропічних рослин, які були в теплицях, бо наш клімат для них занадто холодний. Ми дуже приємно провели час. Часто всією родиною ми їдемо за місто, відшукуємо гарне місце в лісі або на березі річки. Ми беремо з собою їжу та влаштовуємо пікнік, граємо в різні ігри, плаваємо і загоряємо. Взимку ми катаємося на лижах на пагорбах недалеко від міста. Якщо випадає багато снігу ми ліпимо сніговика і граємо в сніжки, а іноді ходимо на каток.  Але у вільний час кожен може займатися тим, що йому дійсно подобається. Деякі вважають за краще пасивний відпочинок. Вони розслабляються, дивлячись телевізор або читаючи книгу. Інші відпочивають активно: вони копаються в саду або займаються спортом як моя сім’я. Я отримую від вихідних днів масу задоволення.

Сто тысяч» — трагикомедия в четыре действия Ивана Карпенко-Карого, основной темой которой является сатира на человеческую жадность. Пьеса была написана в 1889 году. Её тематика нашла продолжение в другой комедии Карпенко-Карого «Хозяин». Жанр пьесы «Сто тысяч» определяют как сатирическую трагикомедию характеров, потому что в произведении высмеивается чрезмерная жажда к обогащению — определяющая черта характера главного героя Герасима Калитки.

Иван Карпенко-Карый утвердил жанр комедии в украинской литературе как универсальную форму художественного отражения жизни, показ самых разнообразных проявлений взаимоотношений между людьми, их внутреннего мира в контексте национальных и общечеловеческих ценностей.

Фольклору властива така риса, як традиційність, Фольклор бере витоки з народних традицій, своїми коренями він сягає у давнє минуле. Завдяки йому забез­печується нерозривний взаємозв’язок між минулим і су­часним, він також є скарбницею сталих народних зви­чаїв і стимулятором їх дальшого розвитку. «Головна оз­нака традиції — не косність, а певний ступінь сталості і неодмінно міцність спадкових зв’язків у розвитку,— пи­ше історик фольклору Б. Путилов.— Традиційність є спе­цифічна форма народного життя, культури, побуту, фор­ма його руху. Всякий фольклорний процес неминуче на­буває характеру руху всередині традиції, еволюції та трансформації традиції.