1. у якому вірші в. стус закликає: «не спиняйся, йди. то — шлях правдивий. ти — його предтеча»? а «господи, гніву пречистого…»; б «о земле втрачена, явися…»; в «мені зоря сіяла нині вранці…»; 9 г «крізь сотні сумнівів я йду до тебе…». 2. дім на горі з однойменного роману- в. шевчука — це сим- вол: 9 а фортеці духовності; б сімейного щастя; в недосяжної вершини; г основи світобудови. 3. у стильовій манері о. гончара визначальними є риси: а бароко; 9 б романтизму; в символізму; г постмодернізму. 4. продовжіть речення. бароко — це …

1. Г - ''Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...''
2. А - фортеці духовності
3. Б - романтизму
4. Бароко - це літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI—XVIII століть.

Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком. Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).

Аналіз вірша «Тиша морська» Лесі Українки

Рід літератури: лірика

Жанр: вірш

Тема: зображення морського пейзажу, гармонії у природі

Ідея: захоплення від краси та гармонії морського краю

Головна думка: "не страшні для мене вітри в краю вічного проміння" (душевну радість породжує гармонія в довкіллі)

Художні засоби

Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, злотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, стежечка злотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння

Метафора: час гарячий, з весельця ...золото спадає, країна світла та злотистої блакиті, рине хвилечка, шляхом по в’ється стежечка злотиста, в краю вічного проміння

Персоніфікація: колихає море хвилі, проложило сонце

Повтори (тавтологія): ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце; по попливла.

Повтори (анафора, єдинопочаток): " Певне, се ... Певне, тут...", "Править хтось малим човенцем..."

Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка, з весельця.

Риторичні оклики: "...бува негода в світі!", "...шляхом по "

Інверсія: "Рине хвилечка перлиста", "В'ється стежечка злотиста"

Антитеза (протиставлення): "від сходу до заходу", "... весла підіймає, ... золото спадає"

Заперечення: "Не страшні для мене вітри. Ні підводнії каміння... не згадала"

Кількість строф: вісім

Рими: віконце — сонце, блакиті — світі, хвилі — білі, перлиста — злотиста, підіймає — спадає, сісти — по заходу — воду, каміння — проміння

Объяснение: