Скласти твір зі слів: пахнути, гукати, рипіти, показувати, дивитися, линути, огірки, хліб, болото, трави, деркачі(птахи), перепілки, віз, небо, чумацький шлях, дорога, сон, сниій, чумацький, щасливий, я, мій , десь, тихо, непомітно. !

ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЕВІ. Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітектура. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та індивідуальність, у тридцяті роки нашого століття - простоту і монумен-талізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки - місця, які уособлюють його самобутність: Держпром, «Дзеркальна течія», пам’ятник Кобзареві. Особливо шанують харків’яни пам’ятник Тарасові Григоровичу Шевченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. Уминулі роки парк належав університету, він так і називався університетським садом, а тепер він має ім’я Великого Кобзаря. Пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бокових алей. Постать Шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатного поета. Скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здається, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.   Ус і шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного гранітного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках - Катерина. Оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на пам’ятнику. А далі, герої Шевченкових творів - гайдамаки, навіть по-вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони - борці за волю. І козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни показані закутими, але нескореними. Ус і інші образи - уособлення більш пізньої доби - доби революцій і пореволюційних перетворень. І лише одна постать може бути уособленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. Хоча в ній добре вгадується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді   теж   властивий   потяг   до   знань,   а Харків   вважається найкрупнішим студентським містом в Україні. Символічно і те, що композицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості Т. Г. Шевченка - це образ України. Скульптор М. Г. Манізер і архітектор І. Г. Лангбард ставили своїм завданням показати значимість Великого Кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. І це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму! А українські актори Наталія Ужвій, Амвросій Буч-ма, Іван Мар’яненко, Олександр Сердюк залишили свій слід не лише в театральному мистецтві, а і в архітектурі, допомагаючи скульпторові у створенні пам’ятника.   Пам’ятник Т. Г. Шевченкові в Харкові було відкрито 24 березня 1935 року. Відтоді минуло багато часу, але кожний харків’янин пишається і тим, що цей пам’ятник є одним із найкращих у світі, і тим, що він став невід’ємною частиною нашого давнього і вічно молодого міста.

Про матеріал

Тема. Михайло Стельмах. Автобіографічна повість про дитинство.

„Гуси-лебеді летять”

Мета:

-ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом М.Стельмаха, з'ясувати особливості автобіографічної повісті;

-опрацювати ідейний зміст повісті;

-розвивати естетичні смаки учнів, увагу сть, уміння творчо мислити, грамотно висловлювати свої думки, враження;

-розвивати навички виразного читання , переказування тексту, виділення головних епізодів твору;

-активізувати словник школярів;

-виховувати почуття пошани до творчості М.Стельмаха, любові до рідної культури, пунктуальність, прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.ответ:

Объяснение: