Я получила 10 б, але вчителька прокоментувала, що забагато написала, тому вибирай та скорочуй.
Объяснение:
« Які проблеми дорослішання В. Чемерис порушив у повісті «Вітька + Галя …»?
Нещодавно я прочитала, досить дотепну, автобіографічно-гумористичну повість, українського письменника Валентина Чемериса “Вітька + Галя або повість про перше кохання”. Головний герой твору, 14-річний Вітька Горобець, вперше закохується в однокласницю Гальку Козачок. Доросле життя має свою особливість, а закоханість - незмінний його супутник. У творі порушено проблеми відданої дружби, зради, відповідальності, а також уславлюється почуття першого кохання – от такі захоплюючі проблеми, що постають на порозі дорослого життя. І вперше їх вирішують наші герої по-дитячому, здійснюючи свої, безглузді та кумедні, героїчні вчинки та страждаючи від цього.
Начитаний друг Федько Котигорошко, на прізвисько Жучок, завжди готовий до Він пропонує виражати свої почуття через серенади. «Неймовірний» спів Вітька для баби Хіврі викликає у мене регіт. Як тільки згадаю на його голові сомбреро з опудала, то знову проситься усмішка. Ідея з листом, до редакції районної газети з проханням надрукувати зізнання в коханні, провалилася. Хотіли роздобути в бабці Векли зілля, яким причарують дівчину, але не вийшло. Ото по-побігав за кущі біднесенький романтик Федько.
Спочатку Галька нехтує прихильністю Вітька та хитро використовує друзів. Як то кажуть - стали в нагоді в господарстві: поносили воду, порубали дрова. От молодці!
Чого Вітька не переніс, так це прогулянки Петра Білого зі своєю коханою дівчиною, тому і утнув необдуманий вчинок – викликав суперника на дуель. Результатом чого став арешт так званих дуелянтів. Галя, звичайно, зрозуміла, що усе це заради неї. Поцілунок у щоку роблять Вітька щасливим.
Дуже веселими є сватання Вітька до Галі. Мама дівчини теж розуміє, що таке перші почуття, тому сипле в кишені хлопцям гарбузове насіння і пропонує прийти через 10 років.
Таким чином, автор дає зрозуміти нам, що коли молода людина щаслива, вона хоче, щоб це відчуття тривало вічно. То, якою треба бути, як себе поводити, щоб здобути кохання? Відповіді на ці проблеми мабуть розкриються для мене згодом. Зараз, для мене важливо - уміти дружити і бути справжнім другом та радіти кожній миті свого життя.
1. Почуття смутку і радості одночас
Тому що вчителька як мама
2.“Стежина”це останій вірш поета поезія-роздум над життям, у якій згадується перша стежка з якої починається земне буття, і яка біжить, не маючи кінця, лише людина на ній смертна. Помер Андрій Малишко 17 лютого 1970 року.
3.
Аналіз творів українських пісменників /
Аналіз вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина) А. Малишко
Аналіз вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина) А. Малишко
Перегляди: 49
Малишко Андрій
Аналіз вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина) Андрій Малишко: «Стежина» створена 8 любого 1970 року – за 8 днів до смерті поета. Кожна людина завжди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежини до неї.
Тема: розповідь ліричного героя про рідні краї.
Ідея: рідні місця мають велике значення в житті кожної людини.
Головна думка: кожна людина, що покинула батьківський дім, ніколи не зможе забути шлях, що веде до нього.
Рід: лірика
Вид: громадянська
Жанр: вірш
Основна думка: стежина у рідному краю, яка веде до батьківської рідної хати – це найдорожче, що повинна людина пам’ятати усе своє життя. Де зробив перші кроки і вирушив у далеку дорогу життя.
Композиція твору: Твір складається з чотирьох куплетів по 4 рядки. Кожен рядок таку глибоку думку несе, окрилює душу.
Внутрішній монолог ліричного героя спонукає на глибокі роздуми.
Роздуми про що? (Про рідну домівку, стежину у рідному краї, любов, чуйність, щирість, до місця, де народився, зробив перші кроки.
Художні засоби пісні (вірша): Епітети: «ревний біль і ревний жаль», "єдина стежина", "круглі соняхи", Повтори: «мита-перемита», «ревний, ревний», дощами… дощами», Метафори: «живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина пішла», Звертання: моя стежино, моя надієчко, Риторичні запитання: Де ти, моя єдина? Уособлення: обрій землю обніма, стежина пішла/не повертає/стеле.
Строфа: катрен
Віршовий розмір: ямб
Кількість строф: 6
Римування: абаб (перехресне): знаю-літ-краї-воріт.
Образи - символи вірша Чому, сказати, й сам не знаю (Стежина): Стежина - любов до отчого краю
відчинені ворота - життєвий шлях, вибір
дощі, сніги - випробування, труднощі долі
розквітлі соняхи - сонце, батьківське благословення
вечоровий виднокруг - людське життя, невблаганна старість
Висновок: Стежина життя... У кожного вона своя, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже . Це по ній кожен має пройти гідно. Одним одна... Єдина... Найдорожча... Поет не закликає бездумно кидатися в далекі світи у погоні за примарним щастям. Щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною, «дощами митою, перемитою» — тією, що в'юниться «Між круглих соняхів» і веде на батьківщину.
Объяснение:
Я теж вчуся в 7 класі і я вже це проходила
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір-роздум на тему "роль християнського віровчення в духовному житті українського народу" іть
Священною книгою християн, як відомо, є Біблія. Проте не завжди ця книга існувала в такому вигляді, як ми її знаємо зараз. Створювалась вона протягом кількох століть різними людьми і складалася не завжди з одних і тих же текстів. Деякі зі складових частин Біблії церковники вважали неканонічними і вилучали їх як шкідливі для народу.
Першу в Україні спробу пояснити народові справжнє походження християнського святого письма зробив у 1905 р. Іван Франко, видавши книжку «Сотворіння світу». Прагнучи відкрити народові те, чого досягла історична наука, він писав: «... до найглибших тайників науки мас вільний доступ кожний чоловік, у кого в серці горить чисте і святе бажання — пізнати правду, і в кого розум настільки вироблений, щоб зрозуміти й оцінити її».
Найдавніші тексти, які євреї взяли до своєї Біблії, були створені мирними хліборобами, правдивими й лагідними, закоханими в природу й музику - шумерами. Коли кочові племена семітів завоювали їх, рабини почали переписувати шумерський епос та міфологію з їхніх глиняних клинописних табличок, створюючи таким чином своє святе письмо. На основі біографії видатних історичних осіб рабини створили вигадану постать пророка Мойсея, який нібито був автором П'ятикнижжя, що увійшло до складу Старого Заповіту.
Книги Нового Заповіту складалися в перші століття нашої ери послідовниками вчення Ісуса Христа. Це були так звані Євангелія. Слово євангеліє первісно означало «винагорода за благу вість». Пізніше стало означати саму «благу вість» про появу видатної особи. Цим словом стали називати й книги, в яких викладений життєпис Ісуса. А євангелістами називають авторів цих життєписів, яких у Біблії нині чотири: Матвій, Марко, Лука, Іван. На початку нашої ери таких євангелій писалися сотні, і кожне з них мало свою версію про життя, муки і воскресіння сина Божого. Існувало безліч різних християнських сект. Автор II ст. Цельс писав, що його сучасники християни не відчували докорів сумління, переписуючи й виправляючи євангелія по три — чотири рази, щоб заперечити різні звинувачення на свою адресу.
Через віки пронесли українці завдяки Святому Письму віру в свого Бога і в свій народ, в його життєву силу. Це Письмо зміцнювало надію на те, що вихід із неволі буде знайдено за умов дотримання наслідування Божих заповідей, і стверджувало любов до усіх як запоруку світової гармонії. Біблія також є невичерпним джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини.