"Опишіть один день старості свого улюбленого персонажа, який у творі залишався молодим (3-4 абзаци)".

1. Отримання літнього завдання хлопцями — зібрати колекцію комах.

2. Від’їзд Сергія і Митька до бабусі в село

3. Похід на річку.

4. Зустріч з Василем Трошем біля озера.

5. Розповідь велосипедиста про чудовисько, яке начебто живе в озері.

6. Ночівля біля озера.

7. Запис до бібліотеки і вивчення зоології.

8. Митькозавр Стеценка з Юрківки — чудовисько, що живе в лісовому озері.

9. Виявлені сліди невідомої істоти на березі

10. Роздуми щодо пастки для химери лісового озера.

11. Вихід знайдено – химеру будуть ловити на курку, яку вкинули в яму.

12. До ями замість чудовиська потрапляє дід Трохим. Провал операції «Курка».

події, що відбулися у дядька Гната з тромбоном; хлопці так і не виявили того, хто живе в озері.

13. Імітація чудовиська Васильом

14. Подяка Сергія і Митька Василеві за чудові канікули та інтерес до зоології.

План “Химера лісового озера“

1. Завдання вчительки

2. Насмішки  майбутнього майстра велосипедного  спорту

3. Добра бабуся, та дід Трохим.

4. Дорога до лісового озера.

5. Страшна розповідь про химеру

6. Таемниця. І нічна варта.

7. Вивчення бібліотеки.

8. Митькозавр Стеценка із Юрківки.

9. Велечезні сліди на березі.

10. Невдала операція “Курка”.

11. Нічний розіграш Васі.

12. Майбутні пригоди хлопців.

Сприйняття поезії «Мріє, не зрадь!..» потребує залучення громадського контексту. Твір був написаний у серпні 1905 року під час революції в Російській імперії. Тоді відбулися потужні протести, повстання і страйки. Українці рішуче обстоювали свої права. Передчуття близьких змін надихнуло на публічні виступи багатьох митців, серед яких була й Леся Українка. Однак оптимістичне передчуття не обходилося без сумнівів і тривоги за наслідки революційної боротьби. Тоді й постав ліричний монолог «Мріє, не зрадь!..», що поєднав разом неспокій і самозречення.

Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі («я вже зрікаюсь життя»). Зосередження на вищій меті спричиняє внутрішній конфлікт («...я душею повстала сама проти себе»), подолання останніх сумнівів та усвідомлення власного покликання на боротьбу за мрію: «...хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною, / а як прийдеться згинуть за теє — дарма!».