Написать контрольное сочинение на тему верность и предательство в повести тарас бульба.

В повести «Тарас Бульба» Н. В. Гоголь описывает жизнь запорожских казаков, их борьбу за свободу и независимость.
Одна из главных тем произведения — тема верности и предательства. Среди казаков любовь к родной земле, верность воинскому долгу, чувство товарищества почитались важнейшими качествами.
Накануне трудного боя наказной атаман Тарас Бульба говорит казакам: «Нет уз свя­тее товарищества». Верность этому чувству он проносит через все битвы и испытания. В бою под Дубно он не раз спешил на выручку товарищам. В последние минуты жизни он думает не о муках, которые ему предстоит вынести на костре, а о том, как казакам. «Уже огонь поднимался над костром, захватывая его ноги», а очи старого полковника вспыхнули радостью, потому что увидел он: казаки были уже на Днестре, «пули сыпались на них сверху, но не доставали».
i

Верен своему воинскому долгу старший сын Тараса Бульбы Остап. Он храбрый воин, иеющий «вымерить всю опасность и все положения дела». Но в трудном бою «схвати- ись с Остапом мало не восьмеро разом» и взяли его в плен. К лобному месту пленные казаки, среди которых был и Остап, «шли не боязливо, не угрюмо, нос какою-то тихою горделивостью». Вера в справедливость своего дела, за которое они отдавали жизнь, придавала казакам силы вынести муки казни. Остап обратился к товарищам с призывом: «Дай же Боже, чтобы все, какие тут ни стоят еретики, не услышали, нечес­тивые, как мучится христианин!»
Верность родной земле звучит в словах истекающего кровью Кукубенко: «Пусть же после нас живут еще лучше, чем мы, и красуется вечно любимая Христом Русская земля!^
Беззаветно любя свою родину, казаки презирали предателей. А как же больно было Тарасу, когда предателем оказался его младший сын! Андрий был храбрым воином. Наблюдая за тем, какие чудеса одним бешеным натиском своим производил Андрий, дивился старый Тарас и говорил: «И это добрый — враг бы не взял его! — вояка! Не Ос­тап, а добрый, добрый также вояка». Но молодого Бульбу более всего привлекала сама битва, а не цель, во имя которой она велась. В битве он слышал «очаровательную музыку пуль и мечей», несся, как «пьяный, в свисте пуль, в сабельном блеске и в собственном жару». Поэтому-то, когда Андрия попросила о прекрасная полячка, он предал своих товарищей и перешел на сторону врага. Для Тараса этот поступок сына был тяж­ким горем. Старый полковник не может простить предательства кому бы то ни было и убивает Андрия, говоря при этом: «Я тебя породил, я тебя и убью!»
Любовь к родной земле, верность своему народу, чувство товарищества делают казаков непобедимыми. Свое восхищение запорожцами Н. В. Гоголь выразил такими словами: «Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пере­силила русскую силу!»

С интернета спиши это легко

Як зберегти власну індивідуальність у сучасному світі? по-перше, завжди потрібно мати свою думку. не можна завжди одягати те, що вважається "модним", а особливо коли це "модне" тобі не до обличчя. по-друге, ніколи, ніколи нікого не копіювати! якщо будеш когось копіювати, то це перший дзвіночок про то, що ти будеш проживати не своє життя. по-третє, вигадай свій власний стиль! а під кінець хочу додати, що у сучасному житті дуже важко зберегти власну індивідуальність, бо кожен може скопіювати твій стиль. але якщо у тебе багата фантазія, то все вийде!

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864р. в м. Вінниці в сім'ї дрібного урядовця. Дитинство та юність майбутнього письменника минули в містечках і селах Поділля, куди переводили батька по службі. Освіту здобував у Барській початковій школі (1875 — 1876) та Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880).

Коцюбинський почав пробувати свої сили в літературі рано, брався за поезію, переклади, нариси, та швидко головним полем його письменницької діяльності, справжнім покликанням стає художня проза. З перших спроб Коцюбинського-прозаїка до нас дійшли оповідання "Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма" (1884), "21-го грудня, на введеніє" (1885), "Дядько та тітка" (1885).

Друкуватися Коцюбинський почав у 1890р. — львівський дитячий журнал "Дзвінок" опублікував його вірш "Наша хатка". В цьому ж році він побував у Львові, встановивши творчі контакти з місцевими літераторами та видавцями, зокрема Франком. Поїздка поклала початок постійному співробітництву Коцюбинського в західноукраїнських виданнях. На початку 1891р. він їде в с. Лопатинці на Вінниччині, де поєднує роботу домашнього вчителя в родині місцевого службовця з поглибленим вивченням життя села, народної мови, культури і розпочинає серйозну літературну працю. За один 1891 рік з-під його пера виходять оповідання "Харитя", "Ялинка", "П'ятизлотник", повість "На віру", віршована казка "Завидющий брат". Твори привернули увагу літературної громадськості, засвідчили, що в українську прозу прийшов талановитий художник.