1.Та є в мене,коли послухати одних,слабкість,а коли повірити іншим-дурість;саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха. 2.Я і досі завжди із хвилюванням входжу в передосінню золотисту втому полів,я і досі не можу спокійно дивитися на останні,стзі від негоди,вітряки,на ці добрі душі украінського степу,що віками вписували в сторінки хмар і неба нелегкий літопис хліборобськоі долі.
uksusoval617
30.10.2020
тема: звеличення рідної землі, її історії.
ідея: звернення до земляків - любити рідну землю і дбати про її майбутнє
жанр: патріотична лірика
віршований розмір: шестистопний ямб
художні засоби:
-епітети:червоні блискавиці, мама, горда і вродлива,святе синівське право,
-метафори:пливе за роком рік,перли в душі сію,мовчать Америки й Росії, дні занадто куці та малі,чорти живуть на небі,
-порівняння:зіниці, голубі, тривожні, ніби рань.
-звертання: Україно! недруги лукаві! друзі. нене.
-образи-символи: мати, чорти.
-гіпербола: битви споконвічний грюк.
-риторичне запитання: Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?
VladimirovnaViktorovich
30.10.2020
Чому ми повинні захощати нашу Вітчизну? Чому ми не повинні тікати від цієї війни та не залишатися байдужими до неї? Україна - це наша хата, наш рідний дім, в якому ми народилися. В якому нас вирощувала наша матуся и в якому ми чули такі дивні, гарні пісні, казки, притчі на легенді. В Україні всі люди для нас рідні, рівні, бо всі ми брати та сестри по крові. Ця війна - обов'язок кожного із нас, бо ми повинні захищати нашу Батькивщину, яка нас вирощувала, яка нас годувала та яка давала нам все тільки найкраще. Яка дала нам гарну родину та, може не завжди, але гарних друзів. Україна - це наша Земля. Це наша спадщина. Це спадщина наших предків. І ми повинні оберігати те, що дісталося нам з таким трудом. Ми повинні захищати те, що століття назад захищали наші діди та прадіди.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти цитатну характеристику михайлика портрет учинки поведінка мовлення до твору гуси лебеді летять будьласка швидко
2.Я і досі завжди із хвилюванням входжу в передосінню золотисту втому полів,я і досі не можу спокійно дивитися на останні,стзі від негоди,вітряки,на ці добрі душі украінського степу,що віками вписували в сторінки хмар і неба нелегкий літопис хліборобськоі долі.