Поясни як у творі ліни костенко "кольорові миші"поєднується фантастичне й реальне. відпові, цитуй уривки з твору.

Поезія Ліни Костенко «Кольорові миші» про нестандартність почуттів, оригінальний підхід до сприйняття дійсності. Талановита поетеса так переплела в невеличкому творі уявне, фантастичне і реальність, що мимоволі перед нами за рядками вірша постають художні образи, наче на картині.

Уявімо собі середньовічне місто. У ньому темно від диму вогнищ, на яких спалюють людей, котрі насмілилися думати чи жити по-іншому. Наук тут ще не знають ладом. Отже, і населення міста, темне, неписьменне, легко визнає відьмою чи чаклуном того, хто мислить чи чинить інакше, ніж інші. Суддя в судейській чорній мантії лише підсилює пітьму юрби. Такими художніми образами змальовує Ліна Костенко реальність.

Коли читаєш поезію, здається, що поетеса сама присутня на тому суді, на який приводить розлючений сусід підсудну Анну, якій, може, з десять років. Вона також бачить багряне кленове листя, що покладене на столі, як доказ. Може, маленька Анна на суді — це сама Ліна Костенко, якій також довелося свого часу пережити несправедливий суд. її вірші теж незвичайні, як і кольорові миші, яких робила з жовтих листочків дівчинка Анна.

Суддя також живе у своїй буденній реальності. Якщо сусід відчуває моральну шкоду від того, що миші яскраві, то суддя намагається знайти прозаїчну підставу для покарання чогось неповторного, духовного. Він звик виносити вирок. Для нього кожен, хто на лаві підсудних, є винним. Потрібно лише знайти докази цієї вини чи їх підтасувати.

Я вважаю, що усе існування людини грунтується на кількох загальних, пер­винних цінностях. І свобода є однією з таких цінностей.

Минули ті історичні часи, у яких описані Михайлом Коцюбинським події були актуальні і, на жать, звичайні. Але проблема волі постає і зараз, бо це про­блема життєвої філософії… Наскільки ж трагічним було життя людей, коли кріпа­цтво, поневолення і духу, і тіла людини були звичайною практикою суспільства!

Остап і Соломія не просто не згодні терпіти муки кріпацтва, але й не здатні: Ічня людська гідність постає проти антигуманного світу. Важливо розуміти, від чого тікають герої, із чим вони борються. Для них неприйнятний не стільки фор­мальний бік кріпацтва: важка праця, відсутність вибору, скільки його внутрішній “філософський бік”: пригнічення людської гідності, поневолення духу.

Справді дорого обходиться воля нашим героям. Тікаючи, вони постійно сти­каються з новими перепонами на їхньому шляху до свободи, на них чатують смер­тельні небезпеки, але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше, ніж життя.

Бо життя під ярмом кріпацтва є існуванням, тільки марнуванням безцін­ного часу.

Гуманізм - це, іншим словом, людяність; здатність і бажання ставитися до оточуючих з повагою до їх гідності, незалежно від обставин.

Я вважаю, що саме гуманізм робить нас людьми.

Навіть саме поняття походить від латинського homo - людина, humanitas - людяний. Гуманізм передбачає не саме лише виокремлення людини з по іж інших істот, він ставить людину на перше місце в будь-якій сфері життєдіяльності. Тобто, якщо хтось заявляє про свою гуманність - то це означає, що людина для нього (неї) знаходиться в пріоритеті. Бути гуманним - значить намагатися робити все для комфортного існування людей. Людина - як головна цінність. Це основна ідея гуманізму.

Усім нам просто необхідно бути гуманними, якщо ми хочемо жити в гармонії з оточуючим світом. Тут дуже підходять слова з Біблії про те, що варто ставитися до інших так, як би ми хотіли, щоб ставилися до нас.

Отже, суть гуманізму в самому слові. Цінуйте і поважайте одне одного!

Гуманізм передбачає, що ти простягнеш руку до в разі потреби, даш корисну пораду другові, нагодуєш голодного; подумаєш тричі перед тим, як образити когось, навіть словом тощо. Проявів людяності дуже багато, спочатку вистачить бажання бути гуманним.

Друзі, я закликаю усіх до взаємоповаги! Цінуйте кожну людину, як себе!