Нужно написать твір, , бачення й розуміння краси і приваби світу гармонійно в щасливо жити в ньому"твір-роздум емми андієвської, говорюща риба і казка про яян

Що таке краса? напевно, кожен із нас хоча б раз замислювався над цим питанням. я вважаю, однозначної відповіді бути не може: у кожного свої цінності, а тому - й розуміння світу. краса - дещо непідвладне людині: ми не можемо доторкнутися до неї, відчути її аромат, або побачити колір. ми лише відчуваємо її тонкими вібраціями душі. проте вона необхідна людству. лише на мить уявіть: усе навкруги потворне та мерзенне. як би ми жили у такому світі, де ніщо не тішить око? це, на мою думку, неможливо. я вважаю вислів джека лондона справедливим: " краса - абсолютна. людське життя, все життя підкоряється красі. краса вже існувала у всесвіті до людини. краса залишиться у всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці". наше життя повність підкорюється красі, а тому дуже важливо вміти бічити та цінувати її.отже, погляньте навкруги, невже ви не бачите, який світ прекрасний? напевно, просто зараз ви знайдете дві-три прекрасті речі поруч із собою (хоча їх, звісно, набагато більше). ми звикли не цінувати те, що маємо, не розуміти, як це важливо для нас. я вважаю, потрібно слідувати пораді олександро д'авенія: " шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. для цього і живу на світі". лише тоді, коли ми навчимося бічити прекрасне на землі, ми побачимо прекрасне всередині нас, у наших душах та серцях.p.s. за бажанням можеш прибрати деякі речення, або замінити своїми - я лише дала "скелет". до речі, якщо ти вважаєш, що використання цитат для твого красу ще зарано, можеш просто прибрати їх, або замінити непрямою мовою, або перетворити їх на свої висловлювання. сподіваюсь, допоміг)

1. Аля подарувала бабусі чудового рушника. (0)2. Недочеревик чекав на неї в її власній кімнаті. (1)3. Аля опинилась на березі озера в якійсь дивній країні. (1)4. Недоладько був дуже красивим хлопцем. (0)5. Будинки в Недограді були рівні та ошатні. (0)6. Недороль злякався Алі під час першої зустрічі. (І)7. Недорадник носив шолом замість голови. (1)8. Аля потрапила до будинку Недочеревика через вікно. (0)9. Із в'язниці Алі допоміг втекти охоронець. (1)10.  Годинника на центральній башті не вдалося відремонтувати. (0)

Эпиграф: «Думаете, есть что-нибудь в мире, чего бы побоялся казак?»
Н. Гоголь, «Тарас Бульба»
В 1835 г. увидел мир сборник повестей Н. Гоголя «Миргород». Большинство произведений было посвящено изображению бесцветного и пустого провинциального существования. Завершает этот сборник героическая повесть «Тарас Бульба». Такое объединение произведений под одной обложкой не было случайным. Ведь Гоголь давность символизирует с современностью для поучения. Не находя в современной жизни героических характеров, писатель обращается к легендарной странице в истории Украины - Запорожской Сечи.

Центральной фигурой произведения есть Тарас Бульба. Гоголю удалось создать многоплановый образ героя. Мы видим Тараса и в быту, в повседневных ситуациях, и в бою. Познаем его как отважного полковника, отца, сурового мужа, хозяина, умного и здравомыслящего человека, с веселым характером, искренним сердцем и легким характером.

Тарас Бульба - живое воплощение черт украинского казачества, его героизма и свободолюбия. Пожилой полковник - пылкий патриот, грозный мститель. Он отважный и мудрый полководец, который имеет безграничное уважение среди казаков. Когда в бою под Дубной прибыли свежие силы ляхов и стали теснить запорожцев, казаки хотели видеть своего полковника в последний миг жизни: «Но, казаки, не хотят умирать, не увидев тебя в глаза; хотят, чтобы глянул ты на них перед смертным часом».
Тараса воспитала суровая жизнь, преисполненная боевых тревог, постоянных стычек с татарами, то с ляхами. Сабля в бою была ему за мать, добрый конь - лучшим товарищем. Смелый, закаленный в боях, жил пылкой любовью к Родине и всегда был верный своей обязанности. В битве он бился до последнего: его бессознательного отбили казаки у ляхов.

Предателя Андрея Тарас убивает своими руками. А когда мужественный Остап во время смертной казни на миг ослаб в силе и позвал отца, Тарас, натыкаясь на опасность в польской столице, сразу откликнулся из толпы, чтобы ободрить сына. Умирая мученической смертью от ляхов, старый полковник думает не об огне, которым собирались его жечь, а о своих товарищах, заботится о том, чтобы они убежали от врага.

Изображая образ великой победоносной силы, Гоголь, тем не менее, не идеализирует Тараса. Из разных эпизодов произведения мы узнаем, что он бывает грубый, резкий, упрямый. Но, вопреки всем этим недостаткам, Тарас - герой, который вызывает увлечение своим героизмом, отвагой, преданностью родной земле и своим товарищам.