Хотя бы в іть, що краса людини не тільки в її зовнішності , а й у вчинках, поведінці 20

Найважливіше в стосунках між людьми - взаємоповага та взаємодо в скрутних ситуаціях. Вибираючи собі друга, потрібно бути впевненим в тому, що він не тільки до в біді, а й щиро порадіє разом з тобою в випадку величезного успіху. До того ж, гарні безкорисливі вчинки завжди будуть цінуватися вище за красиву зовнішність, адже ми вибираємо оточення не для того, щоб милуватися ним, а щоб гарно проводити час з хорошими людьми.

кажуть, що поет формується у дитинстві. маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «мрії»). вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. однак у лесі українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: тільки дивно, що не принци. таємницею укриті. не вродливі королівни розум мій очарували. дівчинка гортала малюнки лицарських романів. її приваблювали не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “здайся! ”», а переможені. нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «убий, не ! » маленька дівчинка леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. можливо саме в них вона вчилася великої мужності. ця мужність знадобилася їй у житті, боротися з власною недугою та життєвими .

Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії! чому вірші здатні чарувати, підбадьорювати, надихати на подальшу боротьбу? або, навпаки, заспокоювати, зцілювати душу. як вдається поетам так глибоко проникати в людські почуття? так ніжно розповідати про кохання та гостро — про нанависть та ревнощі? дотепер немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. поезія залишається загадкою. тим більше вона вабить читачів. навіть тот, хто кричить: “не люблю віршів всіляких поетів! ”, мабуть, просто не читав шедеврів. інакше обов'язково знайшов би собі поетів до душі. я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. ну, звичайно, не всю. бувають і погані вірші. до того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори. мені ближче сучасні поети. зараз читати нові вірші є інтернет. часто знаходжу там твори, які подобаються. імен авторів я потім, мабуть, не . а от поезії залишаються в пам'яті. звичайно, я люблю українську класичну поезію. справжнім генієм є тарас шевченко, і рівних йому немає. дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія лесі українки. “ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала ліна костенко. також прекрасна лірика максима рильского та володимира сосюри. а які чудові вірші про кохання писав наш поет павло тичина! читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця. “поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі”. ці рядки належать вже згаданій українській поетесі — ліні костенко. вони якраз спі з моїм відчуттям поетичних творів.