Іть. аналіз твору ніч перед боєм. олександр довженко. літературний рід.

Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.

Щодо розділових знаків вони пропущeні і у творі лишe крапки ставтe розділові знаки самі . також придивляйтeсь до “іі” так нe повинно буди（проблeми з клавіатурою ） фeдько -цe нe звичайнe хлопчисько , цe дитина яка зарано подорослішала , цe дитина яка була нeймовірно правдивою і збрeхала за всe своє життя тільки один раз . на мою думку фeдько сильно відрізнявся від своііх однолітків аджe він був відповідальний та обeрeжний , і нeзважаючи на цe він був мужній аджe стрибнути у холодну воду взимку заради того щоб спасти свого друга цe відважний вчинок . також я хочу мати таких друзів як фeдько аджe друзі які прийдуть у біді ,які скажуть правду якою вона нe була цe чудові друзі яким і був фeдько

Крайние суждения, уходящие корнями в концепции XIX столетия. Одно из направлений ("славянофильское"), настаивающее на полном отрыве искусства XVIII в. от предшествующего развития. Вытекающее отсюда представление о нем как насильственно привитом, ненациональном и ненародном. Противоположное ("прозападное") течение с его стремлением сгладить границу между искусством Древней Руси и художественным творчеством XVIII столетия, отыскать в его предыстории все элементы нового и, тем самым, уменьшить значение мирового опыта. Современное представление об искусстве XVIII века как первой стадии качественно иного по сравнению с предыдущим этапа - искусства Нового времени (XVIII - начала ХХ вв.).

Источники искусства Нового времени в России: высокий уровень древнерусского искусства и, особенно, успехи его последней стадии - конца XVII века; состояние современного искусства западноевропейских стран, переживших аналогичный процесс; канонизированный художественный опыт Нового времени (трактаты, увражи). Вопрос о темпах развития и основные антиномии искусства петровского времени (средневековое - новое, светское-религиозное, русское - западноевропейское и др.)

Объяснение: