2коломийки 2-4 предложния. про шкільне життя​

вірш «ти знаєш, що ти — людина…» входить до збірки «земне тяжіння». у ньому в. симоненко очищує від бруду, підносить з болота розтоптану в роки сталінського свавілля люд­ську гідність. наче нічого нового, невідомого читачеві не говорить поет. але він здатний перевер­нути душу, примушує замислитися над таким простим і водночас складним запитанням:

ти знаєш, що ти — людина?

ти знаєш про це чи ні?

поезія має глибокий філософський підтекст. людина повинна знати, що вона не бездушний гвинтик. саме людина створює цей світ, і вона має про це пам’ятати, шанувати свою гідність. вона повинна усвідомлювати, що має право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можли­вість жить так, як вона хоче, і, звичайно, право на щастя. людина — це цілий світ. вона особлива, неповторна особистість:

усмішка твоя — єдина,

мука твоя — єдина, очі твої — одні.

вірш спонукає замислитись кожного: чи так я живу? чи гідний я високого імені людини? що слід зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, бо ж

завтра на цій землі

інші ходитимуть люди,

інші кохатимуть люди…

а сьогодні все — озера, гаї, степи — для тебе. отож проживи життя гідно, достойно людини, передай нащадкам те, що отримав у спадок від пращурів. на такі роздуми наводить вірш. людина повинна відчути власну значущість, власну гідність на цьому світі.

головні герої повісті всеволода нестайка "тореадори з васюківки" два хлопчика - ява і павлуша. павлуша - кращий друг яви.

нудьгувати друзі не вміють. нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити свої помилки і намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нові авантюри.

за їх вчинками, ми бачимо, що це справжнi, віддані й вірні друзі. дружба. так дружити можуть тільки діти. щиро, віддано і з самопожертвою заради спільної справи і друга.

"тореадори з васюківки" - це не тільки смішний розповідь про витівках. ця книга насамперед про справжню дружбу. хлопчики показують приклад того, як треба дружити. вони справді готові один за одним і в вогонь, і в воду, ділять разом не тільки радості, а й печалі.