25 ! шпага славка беркути 1. літературний диктант «хто кому сказав? » 1. «я знаю, чого ти до мене чіпляєшся. ти ж мені просто заздриш». 2. «не на того натрапив. не буду за тебе нікого бити». 3. «ти сам винен. ти перший почав. якби не почав, усього цього не трапилося. 4. «невже ви гадаєте, що з ним не говорили? він просто мовчить і не заперечує своєї вини. та коли дитина не винна, вона знаходить тисячу доказів, щоб виправдатись…» 5. «хіба спортсмени цікавляться ? дуже йому потрібен ! » 6. «мовчи, сину, я говорю сам до себе…» 7. «навіщо ти вчинив це побоїще? та ще й заховався після всього». 8. максимальне навантаження, синку, максимальне навантаження». 9. «бачиш, треба просто мати удачу, тоді все в руки само йде». 10. «покажи мені своїх учнів – і я скажу тобі, хто ти». 11. «а серветочку, мамцю? » 12. «а якби то я був? »

Знаю лише це (відповіді не достовірні):
1. сказав Юлько
2. сказав Стефко до Юлька
3. сказав Славко
4. сказала Варвара Трохимівна
5. сказав Юлько
8. сказав тато Славка до самого Славка
11. сказав Юлько 

Историки часто называют Елену Телигу второй Лесей Украинкой. Двух этих женщин и великих украинок роднит на самом деле очень много общих черт характера. Они не только обе мастерски владели словом, превращая его в оружие, но и отличались четкой общественной позицией, удивительно сильным духом и огромным желанием добиться лучшей судьбы для Украины. Телигу называют наиболее значимой женщиной в украинской литературе после Леси Украинки.

Жизнь и смерть Телиги сделала ее настоящим символом бессмертия украинской нации. Как и все гении, она самостоятельно выбрала путь на свою Голгофу, хотя имела огромное множество возможностей свернуть на дорогу более комфортную и безопасную. Прожив жизнь короткую, но насыщенную, Телига доказала, что за свою страну не жалко отдать и самое ценное:

согласно оценкам литературных критиков, в поэтических произведениях украинской националистической парадигмы Телиге нет равных;

Вона відрізняється хронікальністю, тяжіє до уважного стеження за історичними подіями, за долями конкретних героїв. Такою є відома на всіх теренах України, зафіксована у багатьох варіантах пісня про Байду. Прототипом героя був Дмитро Вишневецький,черкаський староста з роду Гедиминовичів, засновник Запорозької Січі.Головний герой козацьких дум, історичних пісень - козацтво. Воно діє як військова організація в межах трьох імперій у складній, неоднозначній ролі оборонця національних та релігійних інтересів України і охоронця кордонів чужих держав. Драматизмом такої ситуації пройняті козацькі думи, історичні пісні.