Твір розповідь на тему осінній карнавал

В ліс прийшла осінь. Дні стали коротшими та менш теплими. Листя на деревах почало жовтіти, а згодом і опадати. Тільки хвойні — ялини та сосни — цілий рік стоять зелені.Осіння пора — це час приготувань до тривалої зимівлі звірів та птахів. Щоб не голодувати взимку, білка зносить в дупло ягоди, гриби, горіхи, жолуді. Їжачок переносить припаси до нірки, нанизуючи їх на свої голки. Ведмідь готує собі барліг, щоб проспати в ньому до весни. А заєць змінює сіру шубку на білу, щоб непомітно гризти кору в засніженому лісі.Все частіше видно зграї перелітних птахів. Стрижі, ластівки, зозулі, журавлі, качки, гуси та лебеді відлітають у вирій. Вони повернуться тільки навесні, коли вдома стане тепліше та з’являться комахи для їх прожитку.Осінній ліс залишає по собі трохи сумне враження. Незабаром природа порине в довгий зимовий сон.

Одного сонячно та літнього дня на вулиці Маргаритка був великий галас. Всі бігали, штовхалися та галасливо кричали, але ніхто з звірів не міг про це здогадатися. Але чому? Чому така дивна та загадкова історія? І тільки одна сорока Брехуха загадково мовчала. Це на неї не було схожим. А трапилася ця історія сьогодні зранку о 9 годині. Сорока летіла з дивовижною швидкістю, все що траплялося на її дорозі летіло шкереберть. Вона хотіла доповісти цю брехливу та загадкову історію хлопчикові Вітькові. Брехуха розповіла цому що вулицю Маргарита хочуть знищити

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.