Чому " місце для досконалості " можна сприймати як повість про сучасний світ ?

У новелі «Парадокс» В. Короленко писав: «Людина створена для щастя, як птах для польоту». Ця фраза відома багатьом, але не всі знають другу її частину: «Тільки щастя не завжди створено для неї». Проблему щастя вирішує письменник і у своїй повісті «Сліпий музикант», яка побачила світ у 1886 році.

Для чого ж створена людина? Чи здатна особистість чинити супротив обста­винам? Як їй стати щасливою? Своє розуміння цих питань В. Короленко розкрив на прикладі образу Петра Попельського, головного героя повісті.

Як відомо, Петро народився сліпим. Мати й дядько створили усі умови для нормального розвитку дитини. З одного боку, це була ніжність матері, поетичність її творчої натури, з іншого — мужність старого воїна, дядька Максима. Хлопчик зростав в атмосфері любові, тепла, турботливого ставлення. Дядько Максим вно­сив «чоловіче» начало, без якого Петро виріс би, наче «теплична рослина», і за­мкнувся б у собі.

А потім у житті Петра з’явилася Евеліна. Вона стала його ангелом-охоронцем, а пізніше коханою, дружиною, матір’ю його сина. Евеліна вносила в їхню дружбу «свій спокій, свою тиху радість, повідомляла сліпому нові відтінки навколишньо­го життя», а він «давав їй своє горе».

А горя у Петра дійсно було багато. Він соромився своєї сліпоти, не міг бачи­ти барви світу, насолоджуватися його красою і розмаїттям. Його мучило відчуття своєї неповноцінності. Петро цілком поринув у морок, в особисте нещастя, за­мкнувся у собі.

Із цього стану героя вивела подорож із сліпими співцями, на чолі з Кандибою. Петро побачив і пережив разом із сліпими співцями голод, холод, злидні, при­ниження, тобто він побачив справжнє горе, що було набагато страшнішим, ніж йому уявлялося. Петро вийшов із кризи. Зміни у душі героя відобразилися у тому, як він грав. «На місці сліпого і невтомного егоїстичного страждання він носить у душі відчуття життя, він відчуває і людське горе, і людську радість, він прозрів і зможе нагадати щасливим про нещасних...»

І Петро став щасливим. Для нього щастя полягає в тому, що він знайшов себе: став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на яко­му були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Мак-

симові Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов’язані із сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям.

Отже, Петро Попельський знайшов себе у цьому світі. Він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім’ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.

источник: Як знайти себе у цьому світі? (За повістю В. Короленна «Сліпий музикант») - Твори | ЗНО 

якщо думати про сучасність покоління, завжди хочеться згадувати молодих людей. дехто каже, що молоді люди, можуть змінити історію. молодь - то є основа будь якої нації. нажаль, зараз люди не мають певних моральних принципів, і це може вплинути на розвиток нації в подальшому.

в давнину, люди багато працювали. їх контролювала церква. але через моду і іншого такого, люди мало стали вірити в бога. але на мою думку, найбільшим ворогом сучасного покоління - це погана компанія і коли втрачається авторитет у старших.

але є й люди з моральним принципом, які поважають інших, не йдуть за стадом за людьми. я думаю, що вони будуть прагнути змінити майбутнє україни на ще краще.

Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її». • «...Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями... Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був прав