Сміх у комедії мольєра ^міщанин-шляхтич^ Твір.

Пригляньмося до Омелька Кайдаша. Вже немолодий, він більшу частину свого життя відробив на панщині, яка «...наклала на нього свій напечаток». Працював він і після панщини, вже на себе, на свою сім'ю. «Він був добрий стельмах... і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря». Читаючи це, співчуваєш старому, бо далі автор розкриває причину цього пияцтва. Він каже, що Кайдаш став заглядати в корчму, «запиваючи давнє панщинне горе». На прикладі старого Кайдаша автор показує, як кріпацтво зламало людину. І хоч воно не вбило в ній трударя, але перетворило на п'яницю. 
Знайомлячись із Марусею Кайдашихою, помічаєш, що це насамперед сварлива жінка, гризлива свекруха, «наче люта змія». Кріпаччина теж висушила її душу, знищила в ній добре, ніжне, ласкаве. Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довго працювала в панів і наслідувала у них лиху та зарозумілість, навчилася зневажливо ставитися до нижчих за себе, підпорядковувати їх своєму впливу. Але разом з тим вона хороша господиня, вміє добре куховарити. Коли обродилася її невістка Мотря, вона «припала коло свого онука, неначе коло своєї дитини... Кайдашиха тішилася онуком, колихала його, гойдала...» Але через сварки і гризню невістка «не давала їй дитини й одганяла її од колиски. Тільки вночі, тоді як Мотря спала міцним сном, Кайдашиха вставала до дитини, забавляла, як вона плакала, та годувала її молоком». Так письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було негативним. Це вплив панщини та дрібної власності зробили її такою. 
Описав письменник і тогочасну молодь — дітей колишніх кріпаків: Карпа і Лавріна. Сини Кайдаша успадкували від батька працьовитість, турботу за свою сім'ю, а також інтереси дрібного власника. Зовні брати схожі один на одного. Але кожен із них — чітко окреслена індивідуальність. 

Старший син, Карпо, був суворий і непривітний. Був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми». На противагу Карпові, Лаврін був лагідної вдачі, чутливий до краси й ніжності, схильний до жартів і дотепів. Він з іронією ставився до колотнечі в сім'ї, кепкував з Мотрі. Кайдашиха, вихваляючи сина, каже про нього: «Мого Лавріна вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають». 

Коли брати одружуються, то гордий та впертий Карпо бере багату дівчину Мотрю, а веселий Лаврін — убогу Мелашку. Мотря розумна, вродлива і чепурна жінка. А за характером вона «...трохи бриклива, і в неї й серце з перцем». Вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках». Ставши невісткою, вона довгий час змовчувала свекрусі на її докори. І лише тоді, як відчула себе наймичкою, а не господинею, її терпець увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама». Захищаючи себе, Мотря поступово втрачає почуття міри, і згодом стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим.

6.Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.

Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. Одним із перших таких творів були «морські» романи Дж.-Ф. Купера й Ф. Марієтта, історико-пригодницькі О. Дюма-батька, соціально-пригодницькі Ежена Сю. Пригодницький роман має типологічні подібності з фантастичним романом та науково-фантастичним (Жуль Верн, О. Толстой), детективним і політичним (Л.-А. Буссенар, Л. Жаколіо, Ю. Семенов).

7.Небо голубе,

Небо голубе,Вода хлюпоче –

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.День сумний -

Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.День сумний -дерево зрізане.

Ха́йку (яп. 俳句, はいく) — жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.

8."Езопова мова" — алегорична мова, де думка ніби зашифрована, не висловлюється прямо. Це "особлива система облудних засобів", до яких звертаються, коли не можна сказати про щось відкрито.

9.Наукова фантастика є жанром фантастики, який описує ситуації, невідомі в реальності, але ймовірні, пов'язані з певними теоріями і припущеннями в науці й техніці. Відповідно серед сюжетів наукової фантастики часто зустрічаються неможливі на даний час види польотів на інші планети, робототехніка, вірогідні, проте не відкриті позаземне життя, гіперпростір. Яскраві представники жанру в літературі: Іван Єфремов, Олександр Бєляєв, Айзек Азимов, Рей Бредбері, Артур Кларк.