Характеристика омелька з п'єси "мартин боруля"

Є люди, які не задовольняються тим, що їм дає Бог, намагаються вивищитися, змінити свій соціальний статус. Заможний селянин Мартин Боруля, герой однойменної п’єси Івана Карпенка-Карого, затіває судовий процес із дворянином Красовським, який зверхньо ставився до селянства, Мартина назвав бидлом, а його сина телям. Мрія зрівнятися з дворянами так поглинула героя, що він втратив здатність реально сприймати дійсність. Та, на щастя, поряд із ним живуть абсолютно адекватні люди, які не розуміють і ніколи не зрозуміють дурні амбіції дорослого чоловіка, що, немов мала дитина, захотів нову цяцьку і не дослухається до здорового глузду. Найколоритнішим серед цих героїв є, звичайно ж, наймит Омелько, який багато років служить у хазяїна і знає про нього все. Протиставлення різних за соціальним станом і поглядами Омелька й Мартина Борулі сприяє глибшому розкриттю образу головного героя твору. Хазяїн вважає свого старого наймита недотепою, але насправді він розумний, кмітливий, в моральному відношенні вивищується над гоноровитим господарем. Часто він ніби ненароком глузує з Мартина, і Боруля ніяк не може второпати, чи Омелько спеціально дратує його, чи на старість зовсім утратив розум. «От мука мені з цим каторжним Омельком! І вигнав би, жаль — давно служить, і привик до нього так, що як не бачу довго, аж скучно», — зізнається Боруля. Діалоги між хазяїном і наймитом у комедії є найцікавішими. У них яскраво відтворено і безтлуздість боротьби Борулі за дворянство, і засудження таких домагань простим людом. Омелько — це носій щирого народного гумору, дотепності, оптимізму. Іноді він здається дещо затурканим і незібраним, але чи треба вимагати чогось особливого від чоловіка, який протягом десятиліть змушений тяжко працювати й тісно спілкуватися з не зовсім розумним хазяїном. Омелько по-селянськи заощадливий: нащо в будень та ще й в дорогу одягати чоботи, новий кобеняк, адже він не пан і не хоче ним видаватися. У місті товариші молодого хазяїна пригостили наймита оковитою, він заснув і незчувся, як у нього вкрали і чоботи, і кобеняк, і хазяйських коней. Розповідаючи хазяїну про пригоду, Омелько не приховує, що втрата коней для нього не така болюча, як втрата власних речей, бо коней шукатиме поліція, а його майно пропало назавжди. Він погоджується з покаранням і готовий одслужити за коней шість років, а от хто йому одслужить за чоботи і кобеняк? І в такій складній ситуації Омелька не покидає здоровий глузд, його розповідь пересипана народними висловами, прислів’ями і приказками. Наймитові часто невтямки забаганки хазяїна: то біжи за село і виглядай тачанку, на якій приїде з міста жених, то неси вмиватися паничеві, то сідай мерщій на коня і лети доганяти жениха, який утік, то швиденько розпалюй у печі солому, бо Мартин вирішив спалити документи на дворянство. Ганяють бідного чоловіка з кутка в куток, і ніхто не скаже. Та він не переймається, потихеньку підсміюється з хазяїна і робить свою справу, не спотикаючись від надмірної запопадливості. Омелько у п’єсі «Мартин Боруля» уособлює в собі здоровий селянський глузд, який дає змогу не перейматися різними забаганками. Без Омелька нудно не тільки Мартину Борулі, а й глядачу, бо наймит вносить у твір щирий народний гумор і оптимізм.

Добро і зло, це дві складових однієї медалі. Як сірчане і біле, хороше і погане, день і ніч і так далі. У нашому світі все дуально, і якщо не буде добра, то не буде і зла. Це слова аноніми і у багатьох подібних слів є своя пара.

Є приказка-не роби добра, то не буде і зла. Ласкаво може бути в нашому понятті добром, а для іншої людини наше добро може бути злом.

Тому що у кожної людини є своя точка зору на різні життєві аспекти.

Ось приклад- тато робить уроки за свого сина, з його боку це добро. А насправді це зло-так як дитина не зрозумів матеріал і у нього буде прогалину в школі по цим знанням.

Наш світ ділитися на чорне і біле, темну і світлу сторони, у кожного предмета є своя тінь, тому так складно розмірковувати про добро і зло. Напевно необхідно почати все ж з того, що таке добро в розумінні кожної людини. Добро-це хороші вчинки думки і почуття, по відношенню до інших людей, це прагнення пожертвувати усім заради іншої людини, це турбота про близьких і рідних, турбота про друзів наших менших, і оточуючих нас людях. Творити добро означає безкорисливо допомагати людям, не вимагаючи ніякої за це нагороди. Добром можна вважати і вчасно сказане слово підтримки і те як ми звертаємося один з одним. Що не проявляє свої почуття і думки людина не може вважатися ні добрим ні злим, оскільки тільки наші вчинки роблять нас такими. Вважається, що добра на землі набагато менше, ніж зла, і дійсно це так, тому як створити один хороший вчинок набагато складніше, ніж кілька поганих, і тоді говорять, що в людині оселилося зло, він став недобрим і байдужим. в загальному розумінні. Зло — це заподіяння комусь шкоди, погані думки і дії. кажучи про те, що простіше створити зло, необхідно відзначити, що заступитися за скривдженого першокласницю — це добро, але пройти повз це вже зло, тому, що навіть не беручи участі в створенні поганого вчинку, але свідомо не перешкоджаючи йому, ми здійснюємо зло. Робити добро дуже складно, тому, що далеко не всі здатні зрозуміти його, не кожен готовий прийняти. але добро можна здійснювати кожен день, в дрібницях, навіть висловлюючи слова подяки ми творимо добро, оскільки людині якого ми подякували стало дуже приємно і легко на душі.