Зображеня любові до рідної землі євшан зілля

Те що у серці того юнака пробудились ті давні спогади і незважаючи ні на що він вертається на рідну землю

Коли хлопця забрали у полон він почав забувати свою батьківщину. А його батько сумував на самоті, і він послав посланця, щоб він забрав його сина. Коли посланець прийшов у ночі до його сина. Посланець почав співати йому народні пісні,але Все одно він не згадав свого батька і свою батьківщину. Але посланець згадав що має чарівне зілля яке називається Євшан. І коли він дав понюхати Євшану, юнак зразу все згадав. Так і закінчився це твір.  

У 1969 році, проголошеному за рішенням ЮНЕСКО Роком І.Котляревського, з нагоди 200-річного ювілею поета за акварельним ескізом Т.Г. Шевченка було відновлено меморіальний комплекс — садибу І.П. Котляревського. Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля. При вході до будинку — погруддя І.П.Котляревського роботи народної художниці України Галини Кальченко (1971).Будинок поета — типове українське помешкання XVIII — поч. XIX століть. Будівля містить п’ять невеличких покоїв: робочий кабінет письменника, вітальню, опочивальню, світлицю та кухню. За робочим столом завжди привітної садиби творилися «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Вздовж кабінету господаря та вітальні під самою стелею — автентичний сволок, на якому кирилицею вирізьблено: «Создася дом сей во имя отца и Святого Духа. Аминь. Року 1705 месяца Августа 1».За спогадами сучасників І.П. Котляревського максимально точно відновлений інтер’єр будинку, де зберігаються меморіальні речі, нагороди письменника, рукописні сторінки творів, а також предмети дворянського побуту поч. XIX століття.Музейною установою за домовленістю улаштовуються сюжетно-тематичні екскурсії «В гостях на Івановій горі»: театралізована вистава за участю Івана Котляревського, його літературних персонажів з пригощанням полтавськими галушками.На території колишнього міського цвинтаря, обабіч Кобеляцького чумацького шляху (нині — вул. Фрунзе) — могила поета 1838 року (парк ім. І. Котляревського).Могила поета, його садиба на Соборному майдані занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України в статусі пам’ятки національного значення.

«Давно уже не было в мире писателя, который был бы так важен для своего народа, как Гоголь для России»,— утверждал Чернышевский, назвавший, как известно, целый период в развитии русской литературы гоголевским периодом. И действительно, творчество Гоголя оказало огромное воздействие не только на литературный процесс, но и на демократизацию общественного самосознания, объективно росту и укреплению освободительного движения в стране.

Детство и юность Гоголя на Украине. Он рос в атмосфере, благоприятной для будущего писателя. Отец его увлекался театром и сам писал комедии на украинском языке. Недалеко было имение известного поэта и драматурга В. В. Капниста, автора знаменитой комедии «Ябеда». Вместе с родителями Гоголь не раз приезжал в дом Капниста, где бывали и многие будущие декабристы. Обучение в Нежинской гимназии высших наук также было важной школой для Гоголя не только в смысле чисто образовательном, но и в общественном. Возникшее в гимназии «Дело о вольнодумстве» явилось своеобразной проверкой его жизненных убеждений и отразилось впоследствии в его творчестве '. Здесь формировались взгляды Гоголя на литературу, искусство, народное творчество. И куда бы потом ни забрасывала Гоголя судьба (а путешествовал он много, годами жил за границей), он никогда не забывал Украину, образ пленительного и свободолюбивого народа, его богатейшую культуру, духовное величие, щедрость, талантливость, лукавый и тонкий юмор.