Составити план характеристику михайлика , , гуси-лебеди летять"

Повесть «Гуси-лебеди летят» - автобиографическое произведение. Маленький мальчик Миша живет в селе в большой семье. Бабушка и дедушка, папа и мама, сам Миша - натуры цельные и поэтические, трудолюбивые, умные и талантливые. Анна Ивановна, мать Миши, - поэтический образ повести. Несмотря на тяжелую жизнь, она сохранила поэтическую душу, умение удивляться обычным вещам: на первом бутонов, цветов подсолнечника, утренней росе, легком тумане, плача дерева весной. Всего, то знала и чувствовала, мама учила сына. Проявление родительской любви к Миши. На первый взгляд, отец казался суровым за мать, но именно он продал корову-кормилицу, чтобы Миша мог учиться. Зимой Афанасий Демьянович носил сына в школу на руках, потому что в семье были одни сапоги. Образы дедушки и бабушки - охранников семейных традиций. Дедушка Дсмьлн был мастером на все руки. Ресниц был и бондарем, и кузнецом, и строителем, мог вырезать из дерева фигурки не только людей, но и апостолов. Дед всегда жалел жену, с которой прожил долгую жизнь. Супруги жили так, что их отношениям удивлялся все село. Когда дедушка умер, бабушка тяжело загрустила и, почувствовав свою близкую смерть, убрала дом, собрала родню и, попрощавшись со всеми, тихо отошла в вечность.

— Снігом забило, — пояснив Прокіп. — Вітер гілля не зрушить.

Дома Олесь не став ждати, доки дід з матір’ю скидають солому, швиденько роздягся і поліз на піч. Через деякий час у сінях загримали чобітьми, загомоніли.

— Ото ж я й кажу, — говорив дід, — неглемедза він у тебе, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як деревце в пагоні...

Потім дід увійшов до хати, заглянув на піч.

— Змерз, онучку? А ти ножки — на черінь, а зверху кухваєчкою...

Олесь глибше зарився в подушку і тоненько заскімлив.

Прокіп підняв брови сторчака.

— Он диви, чого це він розприндився?

— Геть, не займайте його, — сумно обізвалася мати з хатини. — Їжте вже.

— А хіба я що? — мимрив Прокіп. — А йому нічого такого й не казав...

Він їв швидко, винувато витріщав очі, плямкав тихіше, ніж завжди, і губив крихти в бороду.

Олесь непомітно для себе заснув. А вночі крізь сон благав матір розповісти казку про Івасика-Телесика, злякано зойкав, коли відьма гризла дуба, і радо сміявся, коли гусиня взяла Івасика на свої крилята. Вдосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах. Народжувався новий день.

Вид лірики : інтимна (любовна)
Жанр : романс
віршовий розмір – чотиристопний ямб
тема: у житті людини є журба і радості, якими міниться життя
Вірш «З журбою радість обнялась» датований 1906 роком скла­дається всього з двох строф, в яких визначене поетичне кредо Оле­ся. Образ журби з радістю в обіймах наводить на думку, що не буває радості без журби, так, як і журби без радості. Напевно, життя — це химерне сплетіння болю, туги з любов’ю і щастям. Хіба б могла людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль? У мистецтві, як і в житті, немає «білішого» і «чорного». Від того, як складається життя митця, залежить Настроєва тональність його творчості.«З журбою радість обнялась» характеристика вірша до краще зрозуміти всі думки та почуття поета, які він хотів 
Вірш будується як художній монолог у двох строфах, двох етапах сповіді. Ліричний сюжет розвивається на контрастах: зіставляються настрої і почуття душі героя-мрійника. Жудожня палітра твору забарвлена чарівною наспівністю і милозвучністю, яка досягається алітераціями та асонансами(у,о,а,і), символістський прийомом недомовлення, риторичним та анафорични запитанням. У вірші розкривається складна діалектика почуттів ліричного героя, силу яких увиразнють антитези, порівняння(сліз х перлинами). Журба і радість стають живими істотами, поміж них з’являється ліричне «я». Реальне переплітається з містичним, надчасовим, витворюючи багатозначний образ художнього світу.