Дуже стислий переказ твору марини павленко" русалонька з 7-в" дуже

Я багато читала про серію Марини Павленко «Русалонька із 7-В», а тепер нарешті читаю самі книжки. От цікаво, вам подобаються детективи і всілякі заплутані історії? Мені – так. Якщо ж ви любите їх так, як я, то ця серія – для вас.

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» – перша книжка з серії. Головна героїня – дівчина Софія, яка, так само як і я, не любить алгебри. Їй, так само як і мені, підсовують братика (у мене сестра, але то дрібниці). Книжка ж не про те. Софія закохана в однокласника Вадима Кулаківського. У роду Кулаківських – прокляття. Після того, як Гордій Кулаківський привласнив собі купу чужої землі, його і його рід прокляли – мовляв, матимеш гроші, але не матимеш щастя.

За до фотографій, чарівної шафи, яка може переносити Софійку в часі, та коралів, які роблять дівчину невидимою у минулому, Софійка знімає з Вадима прокляття. Ще вона позбавляє себе нічних жахів, бо квартира знизу також була пов’язана з прокляттям Кулаківських. Ціла сім’я загинула під час грози – і в грозу чи при повні привиди змушені знову і знову переживати цю трагедію. Після того, як Софія у минулому врятувала родину Катрусі, двоюрідної прабабусі Вадима, кошмари в квартирі знизу припинилися.

Тепер Вадим вільний від прокляття. До нього з бабусею поприїжджали родичі, доля яких змінилася після того, як Софійка врятувала Катрусю, а Вадим їй вдячний, бо тато купив йому мотоцикл.

Коли я закінчила читати книжку, був вечір. Раптово почалася гроза. Ну як тут не злякатися? Саме за такої погоди у квартирі знизу з’являлася колись Катруся. Стало якось не по собі, та якось я заснула…

То що скажете? Цікаво? А це ж лише перша книжка. Друга – про привида, третя – про русалку, четверта – про лабіринт і пропажу картин. А про що п’ята – не скажу, бо щойно почала читати.

Нагадую: більше відгуків можна прочитати в моєму блозі.

У публікації збережено стиль авторки

Том Сойер – предприимчивый, игривый мальчишка, настоящий хвастун, обожающий красоваться перед другими ребятами. Исходя из намёков Твена, Тому примерно 12 лет. Том олицетворяет собой беспечность и замечательный мир детства середины XIX века. Его лучшие друзья – Джо Гарпер и Гекльберри Финн. Когда-то был влюблен в Эмми Лоренс, но позже её место в сердце Тома заняла Ребекка Тетчер (Бекки) . У него есть сводный брат Сид, двоюродная сестра Мери и тётя Полли. Том сын покойной сестры тети Полли. Несмотря на непоседливый характер, Том очень много читает, предпочтение отдает Совсем иначе дело обстоит с ближайшим другом Тома, Геком Финном. Он сын местного пьяницы, которому нет никакого дела до ребенка. Гека никто не заставляет ходить в школу. Он полностью предоставлен сам себе. Мальчишке чуждо притворство, а все условности цивилизованной жизни просто невыносимы. Для Гека главное — быть свободным, всегда и во всем. «Ему не надо было ни мыться, ни надевать чистое платье, а ругаться он умел удивительно. Словом, у него было все, что делает жизнь прекрасной» , — заключает писатель. Гека бесспорно привлекают занимательные игры, выдумываемые Томом, но дороже всего Геку личная свобода и независимость. Утратив их, он чувствует себя не в своей тарелке, и именно ради того, чтобы вновь обрести их, Гек во втором романе уже один предпринимает опасное путешествие, навсегда покидая родной город. В благодарность за от мести индейца Джо вдова Дуглас взяла Гека на воспитание. Слуги вдовы умывали его, причесывали гребнем и щеткой, каждую ночь укладывали его на отвратительно чистые простыни. Ему приходилось есть при ножа и вилки и посещать церковь. Несчастный Гек выдержал лишь три недели и исчез. Его искали, но без Тома вряд ли смогли бы найти. Тому удается перехитрить простодушного Гека и вернуть его на какое-то время к вдове. Тогда Гек мистифицирует собственную гибель. Сам же садится в челнок и плывет по течению. Во время путешествия Гек тоже переживает немало приключений, проявляет находчивость и смекалку, но уже не от скуки и желания поразвлечься, как раньше, а в силу жизненной необходимости, прежде всего ради беглого негра Джима. Именно Гека думать о других делает его образ особенно привлекательным. Наверное, поэтому сам Марк Твен видел в нем героя XX века, когда, с точки зрения писателя, уже не будет расовых предрассудков, нищеты и несправедливости литературе. 

Джек Лондон не дає імені головному герою оповідання «Жага до життя». У цьому є велике значення: людина бореться за своє життя і для неї вже не важливо, ким вона була раніше, де жила, яке ім’я мала. Головний герой оповідання відстає від свого супутника який не став його чекати, покинув самого серед пустельної землі. Герой твору бачить, як віддаляється від нього одинока людська постать, а з нею віддаляється надія вижити.

Герой оповідання уже не має сил вполювати дичину, щоб підживити свіжим м’ясом свої сили. Він уже не розбирає дороги, не намагається обійти болітця і корчі, не звертає уваги на свій одяг і взуття. Єдине, що він чітко розбирає, — це напрямок руху. І він іде, вперто йде до далекої мети, до порятунку.

Поряд зі знеможеною людиною ледве тягнеться старий голодний вовк. Він уже не може наздогнати якусь дичину, але в нього ще вистачить сили, щоб перегризти горло знесиленому чоловікові. Між людиною і вовком відбувається поєдинок: обидва хочуть жити, а життя одному може дати смерть другого.

Джек Лондон згадує, що його герой віднайшов золоту жилу і розбагатів. Він ніс мішечки із золотом, але зараз це золото для нього тільки зайва вага. Воно не має ніякої цінності, адже йдеться про виживання. І чоловік кидає золото. Жага до наживи погнала його в цю льодяну пустелю. Але зараз виявилося, що багатство нічого не варте, коли втрачаєш життя. Сильна духом людина може все. І герой твору своєю боротьбою за життя доводить це.

Збережи - » Твір за оповіданням Джека Лондона «Жага до життя» .