Мої враження від прочитаного твору " поза межами болю " 30

Твір Осипа Турянського під назвою «Поза межами болю» є видатним літературним творінням, яке незмінно справляє сильне враження на будь-якого читача. Причин для цього є безліч, однак я вважаю за необхідне виділити декілька, тим самим висловивши свою думку про цей твір. В цілому ж варту сказати, що мою думка відносно цього твору є позитивною, тому загалом він мені сподобався.

Насправді моя думка про цей твір досить висока і позитивна. Я вважаю, що він повинен служити хорошим попередженням тим, хто вважає, що в деяких випадках війна може бути чимось хорошим. З таким твердженням про корисність війни в деяких життєвих обставинах я ніяк не можу погодитися. І безліч підтверджень тому міститься саме в цьому творі. Наприклад, в ньому ми можемо прочитати, як складно людям доводиться під час війни. У поемі розповідається про шляхи кількох солдатів. Спочатку вони потрапили в полон до ворога, але потім змогли з нього вирватися. Але таке звільнення ще далеко не обіцяло їм нічого доброго. Після цього вони повинні були пройти величезну відстань, не маючи можливості нормально зігрітися, а зовні був страшний мороз. Зрештою, багато хто з цих людей так і не змогли дістатися до точки призначення та не вижили.

Моя основна думка щодо цього твору криється в тому, що війни – це однозначне зло. Як мені здається, думка Осипа Турянського полягає і в цьому теж. Під час війни людське життя не означає взагалі нічого. Правителі приймають рішення битися, а їхні воїни зобов’язані виконувати накази, хоча далеко не завжди вони розуміють, заради чого і навіщо все це робиться. У цьому, як мені здається, і полягає одна з головних трагедій людського життя. Люди зобов’язані боротися за те, у чому вони не розуміються, від чого їм особисто немає вигоди, що може призвести їх до загибелі.

 

Втім, якщо говорити про те, чи сподобався мені цей твір, я можу сказати, що так, сподобався. Він гарний тим, що насправді дає велику кількість корисних прикладів та оцінок подіям того часу. При цьому такі оцінки здаються універсальними, тобто такими, які можуть бути використані навіть нині, сьогодні. Саме тому у списку моїх особистих уподобань поема Осипа Турянського «Поза межами болю» займає досить високе місце. Більше того, я буду рекомендувати прочитати її всім, хто хоче дізнатися про внутрішню сторону будь-якої війни, зрозуміти, що це насправді і дати правильну оцінку.

Змія — дуже давній та складний символ, який зустрічається майже у всіх культурах світу. У різних народів та у різних релігіях змія сприймається по-різному. У багатьох народів змія є символом первинних сил природи, зокрема грому та блискавки, також часто асоціюється з водою та плодючістю (плодючістю землі та вагітністю жінки). Змія, згорнута в кільце (або та, що пожирає свій хвіст) є символом вічності та циклічності розвитку світу. В той же у деяких давніх народів змія втілювала зло та хаос, була антагоністом добрим богам.У європейській традиції змія є символом гріхопадіння, диявоал, уособлює зло, підступність та руйнування. Це насамперед пов'язано з християнством, змієм-спокусником з Біблії. Але в той же час змія є символом мудрості та знань. Також вона з давніх часів уособлювала зцілення, змія що обвиває чашу є емблемою лікарів і в наш час.Суперечливість різних уособлень змії може бути пояснена прямо протилежними якостями цих тварин. Отрута змії може вбити, але з іншого боку є лікарським засобом; змія тривалий час може лежати нерухомо, а може здійснити блискавичний стрибок. Крім того форма тіла змії може бути дуже мінлива: (змія може згортатись у формі кола, спіралі, приймати хвилеподібну форму).В Японії змія називається хебі . В японській міфології вона постає як величезна отруйна змія, або антро стота, що має риси як змії так і людини. Хебі використовується інколи як персонаж в аніме або манзі, де зображується зазвичай або як хижак, або як істота «гостра на язик».Змія також символ лікарів.

Вияв художньої майстерності Т. Шевченка в поемі «Кавказ»
Поема «Кавказ», що була написана Т. Шевченком у “1845 році,- вершина політичної поезії. Тематично та ідейно вона пов’язана з поемою «Сон». Намічена в «Сні» тема викриття царизму, як носія колоніального гноблення народів, стає провідною у складному ідейно-тематичному комплексі «Кавказу». Ми часто називаємо «Кавказ» поемою, мабуть, через ту масштабність Шевченкових понять «людина – народ»; насправді, за жанром цей твір, швидше,- вірш-роздум, інвектива. У творі немає сюжету в розумінні становлення характерів і їх взаємин, немає і самих характерів персонажів, епічних картин, твір суцільно ліричний, він являє собою «немов один величезний вибух чуття» (І. Франко).
Але значущість висунутих у «Кавказі» ідей, масштабність узагальнень, широта охоплення найтиповіших обставин самодержавно-кріпосницької системи дають підстави називати твір політичною, сатиричною поемою, в якій в одно художнє ціле поєднані й сатира на самодержавство, і гімн волі, й реквієм другові, що загинув.
Слово "мiстерiя" походить вiд грецького i означає таïнство. Мiстерiя в 
лiтературi 
- масова драматична вистава на сюжети релiгiйних легенд. Як же зрозумiти назву 
поеми Т. Шевченка "Великий льох"? Як збагнути творчий задум автора? Адже так важко 
переказати змiст твору. Ця поема поєднує в собi два роди лiтератури: лiрику i 
епос. Автор порушує в алегоричному змiстi важливу проблему: чи є виннi? I 
доводить, що "кожному воздається за дiлами його".
Поема "Великий льох" є гострою сатирою на полiтику Росiï, це протест проти 
соцiального i нацiонального гнiту украïнського народу. Шевченко спiвчуває 
росiйському люду, бо його так же гнобили експлуататори, як i наш. Очевидно, що 
алегоричний характер образiв твору був узятий iз вертепу, який iснував у той час.