Твір на тему'' вчення г.сковороди про самопізнання і споріднену працю''

Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.

Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.щастя людей – у їх “сродній” праці.

Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.

Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.

Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.

Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.

Праця – природна потребаспоріднену працю

Видатний філософ і гуманіст Г. С. Сковорода значну увагу приділяв проблемі самопізнання, яке вважав шляхом до щастя людини. Великого значення він надавав інтелекту. Розум для людини – це основне, без нього воля сліпа. Освіта, наука – джерело розумового розвитку людини. Він закликав кожного до пізнання своєї “сродності”, тобто природних задатків, нахилів до праці за покликанням. Сума знань – це ще не все. Потрібно виховати людину високоморальною, розумною, благородною.

Є така поведінка людей, яка спрямована на досягнення щастя.

А щастя людей – у їх “сродній” праці.

Сковорода вимагав виховання в народі патріотичних почуттів, любові до Великої Русі, до дружби між людьми.

Його ідеї патріотизму, гуманного ставлення до особистості, глибока віра в силу розуму, нетерпиме ставлення до знущання з людини, до брехливості, жадібності, плазування мали прогресивне значення.

Визначне місце в теорії морального становлення належить його поглядам на працю та трудове виховання.

Учення Г. Сковороди про трудову діяльність органічно пов’язане і його теорією щастя людини, самопізнання “сродності”.

Праця – природна потреба

кожного, але тільки праця вільна, “еродна”. Щастя людини, писав Сковорода, – у спорідній праці її для суспільного добра. Загальне благо і особисте щастя повністю іалежать від того, чи працюватимуть люди відповідно до природних нахилів “еродності”, чи ні. Він закликав: пізнай самого себе і відповідно працюй.

Учення Сковороди про працю і виховання любові до неї – цініий внесок до скарбниці філософської, етичної, педагогічної світової думки.

П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Твір був виданий 1857 року. У центрі оповіді розповідь про «Чорну раду», що відбулася під Ніжином у 1663 році.Історичною основою роману є події, що відбувалися на Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького (1657) почалася боротьба за гетьманську владу. Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цієюМетою вони зверталися за до то до польської шляхти, то до турків, татар, то до Москви. Україна була розколота.

Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Після блискучого закінчення середньої школи, на початку 50-х років, найкращий школяр села вирішив вступати до Київського університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики, але не пройшов по конкурсу. Євген Гуцало, через рік, вступив у Ніжині до педагогічного інституту ім. М.Гоголя.

У 1959 закінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту. З 1961 року, Євген Гуцало почав працювати в«Літературній Україні», потім у видавництві «Радянський письменник». Працював у редакціях газет на Вінниччині, Львівщині, Чернігівщині В 1962 році вийшла друком перша його повноцінна — збірка оповідань «Люди серед людей» Після поїздки до Франції видає книги «Яблуко з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965) «Олень Август» (1966), «Хустина шовку земного» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші твори. Як наслідок, плідний вінницький літератор Євген Гуцало ввійшов до плеяди українських письменників-шістдесятників. На початку 1970-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні», дилогія «Сільські вчителі» та «Шкільний хліб». Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. У 1981 р. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з’являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на юрі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Так рівно через 20 років після першої поетичної добірки «Зелена радість конвалій» повертається письменник до лірики. 4 липня 1995 року, на 58 році життя, не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.