Твір на тeму творeння і примножeння добра, краси. Усвідомлeння відповідальності за свою справу і вчинки за твором Русалонька з 7В на півтори сторінки ну очень нужно.

Творення і примноження добра, краси. Усвідомлення відповідальності за свою справу і вчинки

Нещодавно, на уроках з української літератури, ми прочитали дуже цікаву повість казку «Русалонька з 7-В, або прокляття роду Кулаківських». Цей твір увібрав до себе і реальне, і фантастичне. Головна героїня Софія зробила багато гарного і поганого протягом усього твору.

Ця повість підіймає такі вічні теми як добро і зло сучасного світу. Автор Марина Павленко намагається привнести до нас образи добра. Такі персонажі як Сашко та Сніжана дуже гарно виглядають у контексті історії про прокляття роду Кулаківськіх. Сашко дуже щирий та особливий. У ньому не має ні краплі лицемірства та зла. Сніжана дуже гарно ставиться до Софійки та нікому не бажає нічого поганого. Головною красою цього заплутаного твору є чисті наміри Софійки, Сашка, Сніжани та інших добрих персонажів. Від них ніби так і віє добром, красою та гумором. Вони найгарніша частина твору!

Якщо подивитися на всі добрі справи, що зробила Софійка можно відзначити, що вона дуже чуйна до своєї сім'ї. Вона допомагала батькам слідкувати за молодшим братом та проводила багато часу зі Сніжаною. Софійка є прикладом дуже доброї людини.

Протягом цієї цікавої історії персонажі роблять багато гарних та не дуже гарних вчинків. Софійка так хотіла до своєму коханому Вадиму, що навіть не думала про наслідки. Її справи могли завдати шкоди, але вона не усвідомлювала наслідки. Вадим не помічав Софійку та вчиняв не справедливо. Софійка всіма силами намагалася привернути його увагу. Дівчинка вчиняла не відповідально, але слухала лише своє дівоче серце…

Повість «Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківськіх » подарувала нам образи неймовірно добрих та чудесних людей. Якщо світ хоче бути кращим, ми повинні слідувати по їхньому сліду!

Объяснение:

только переделывай)

Епітети: стан високий; лист широкий; море широке; марне зеленіє; викохав тонку, гнучку; тихо усміхнулась, по синьому морю, серце-тополенько, щиру правду.

Персоніфікація: «вітер виє, гуляє, … гне», «серце ниє», «само серце знає», «серденько знає,… мліло,… б'ється», «чуло серце недоленьку, сказати не вміло, не сказало…», «стане місяць серед неба».

Метафора: «личко червоніє», «до полудня, та й зав'яне, брови полиняють», «сиротою білим світом нудить», «сохне вона», «чорнобрива сохла», «без милого скрізь могила», «душу згубити», «дівувала», «зілля лихо загоїть», «лихо знаю», «все піде в воду», «рости … до самої хмари», «літа трачу», «хоче мене мати в землю заховати», «торішню вроду», «зілля все лихо загоїть».

Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «батько, мати як чужії люди», «сонце світить — як ворог сміється», «Сохне вона, як квіточка», «Легше… в труні лежать, ніж його побачить», «Пішла стара, мов каламар», «За перший раз, як за той рік», «Полетіла, мов на крилах».

Повтори (тавтологія): «одна, одна», «любилася, кохалася», «Минув і рік, минув другий», «Позаторік знала, позаторік і зіллячка», «Серед степу пала, Пала …», «Плавай, плавай …», «Рости, рости…», «Все вгору та вгору», «До схід сонця, ранісінько»

Риторичний оклик: «Одна, одна, як сирота На чужині, гине!», «Край світа полину!», «Бабусенько, голубонько!», «Тяжко мені, тяжко!», «Ні! Вже не вернуся!», «Мамо моя!», «Доле моя!»,  

Риторичне звертання: «Плавай, плавай, лебедонько!», «Рости, рости, тополенько!», «Скажи йому, моє серце!», «Боже милий, Боже!..», «Подивися., тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько, Все вгору та вгору».

Риторичне запитання: «Хто ж викохав тонку, гнучку В степу погибати?», «Чи довго їй одинокій на сім світі жити?..», «Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..», «А хто ж її головоньку Буде доглядати?», «Хто догляне, розпитає, На старість

Пестливі слова: серденько, личко, козаченько, раденькі, недоленьку, бабусенько, голубонько, лебедонько, тополенько, головоньку, ранісінько

Антитеза (протиставлення): «День і ніч воркує», «чи діжду я, чи не діжду пари», «По тім боці — моя доля, По сім боці — горе»

Контраст (антонімічні пари): «Полюбила — не спинила: Пішов — та й загинув...», «воркує,…а ніхто не чує...», «Нехай попи заспівають, а  дружки заплачуть», «біжи якомога; Що б там не кричало, Не оглянься, поки станеш», «милий чорнобривий Співає, гуляє, А я плачу», «плакала, співала».

Метаморфоза: «Отак тая чорнобрива …серед поля Тополею стала».

Объяснение:

Відповідь:

тут можна вибрати (у прикріпленому фото)

Пояснення:

Риси характеру Павлуся

Вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва.

Розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда Андрія і козаків.

Почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.