ОЧЕНЬ ОТ ТОЛЬКО 5, 7, 8 ВО ВО ТО ЧТО НЕ ВМЕСТИЛОСЬ-ЦЬОГО РОЗВИТКУ ДОСЯГТИ.​

5.  громадянська лірика/ліричний вірш.

7. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.

8. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу.  Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба

Не ридать, а добувати  

Хоч синам, як не собі

Кращу долю в боротьбі...

ответ:Кажуть: «У людини повинна бути мрія, щоб було, навіщо просинатися вранці». Щодо мене, я повністю згодна з цим висловом, бо мрія може справді стати сенсом життя для будь-якої людини.

Кожен вирішує сам, як йому відноситися до змоги існування мрії. Хтось має одну велику мрію, яка згодом стає сенсом та метою його життя, а хтось має дуже багато маленьких мрій, по виконанні однієї, він прагне виконати іншу тощо. Як би не складалася ситуація, без мрії жити набагато складніше, бо твоє існування не бути мати якоїсь певної мети, цілі.

Щодо складу мрії – вона не повинна бути занадто фантастичною та неможливою для виконання. Мрію треба обирати собі по силам, а якщо чогось справді забажаєш – зробиш все, щоб це отримати.

Сила мрії, мабуть, одна з найпотужніших сил на світі. Щоб досягнути результату своєї мрії, людина має бути впевнена у собі, цілеспрямована, сильна духом, повинна вміти обходити усі перепони, що стають на її шляху. На жаль, у житті не завжди все буває так, як нам хочеться, тому треба бути готовим до того, що мрії не завжди стають реальністю. Не завжди це залежить тільки від людини та рис ії характеру, дуже часто на це впливає воля обставин. Але, незалежно від результату, не треба відступати та вішати носа, краще почати шукати нові шляхи для здійснення своєї мрії або ставити нову мету та сміливо іти за нею.

Для того, щоб мрія набула справжню силу, людині не обов’язково бути у якомусь віці, бо у будь-якому віці можна досягнути своєї мети, своєї мрії. Навіть маленька дитина, мріючи про красиву іграшку, може її отримати. Це залежить від особистих якостей кожної людини. Як сказано у приказці – мріяти не заборонено, і мрії повинні бути якомога сміливішими, розгорнутішими та охоплюючими. Головне – вірити в себе, в свої сили та мати гарну підтримку від оточуючих тебе друзів та близьких

Источник: Твір на тему Чарівна сила мрії

Объяснение:начебто все))

У душі кожної людини завжди живуть дві несумісні речі — добро і зло. Хто з них переможе, такою і буде людина. Дуже важливо, щоб душі більшості з нас були чистими, щедрими, щоб зло не мало змоги оселитися там і перемогти. Інакше наша планета перетвориться на розсадник злої сили, здатної загубити увесь всесвіт.

Про одвічну боротьбу добра і зла відомо ще з часів створення Біблії, а може, і ще раніше. Якщо ж звернутися до усіх світових культур, то і там можна знайти згадки про цю смертельну боротьбу. Добро — це, звісно, Бог. Як тільки не називали того, з ким повсякчас бореться володар Всесвіту, Бог, — Рогатий, Мефістофель, Диявол, Сатана... Вже більше двох тисячоліть ведеться та боротьба, але й досі невідомо, хто у ній переміг. Чаша терезів схиляється то в один, то в другий бік. Здається, що ніколи ми не дізнаємося, чи переможуть добро, мир на нашій планеті.

Відомо, що Бог — це, перш за все, Любов. Любов до усього: до тварин, до травиці, до сонця, до землі, до пташини у небі, до матері, до коханих, до усього людства. Але чи багато зараз на Землі людей, які б дбали про усіх на цій планеті? Більшість з нас чомусь забули про милосердя, взаємодо доброту, яких нас вчить священне писання, і намагаються жити за якимись новими законами, які більше скидаються на "вовчі".

Мабуть, це і є ота одвічна боротьба добра і зла, про яку так багато говорять та пишуть.

Про цю боротьбу розповідали нам ще наші старенькі бабусі та дідусі — це казки. Чомусь у казках справедливість, правда — добро — завжди перемагають, незважаючи на, здавалося б, дуже важкі та нелегкі перешкоди. Знешкоджують і різноманітних страховиськ, і жахливих відьом, і нахабних мачух, і підступних тварин. Завжди у казках є щасливий кінець, який так і приваблює маленьких читачів та слухачів. Дітлахи знайомляться з ними з великою цікавістю, намагаючись наслідувати саме добрих героїв, маючи у маленьких серцях вже немалу ненависть до того ж Кощія чи Баби-Яги, які виступають завжди з поганого боку. А добрі Івани-царевичі, хоробрі солдати, богатирі стають втіленням дитячих мрій і наслідувань. Казки, я гадаю, саме і вчать доброті, милосердю, любові маленьких дітей; вони ніби є їхніми першими вчителями, хоч і у чарівному світі.