Напишіть міні-твір „Твір Лесі Українки, який сподобався мені найбільше”

Досить таки важко, серед усього розмаїття шедеврів української літератури, обрати один твір, якому можна віддати перевагу, бо кожен твір по-своєму гарний і кожен твір несе в собі певний емоційний заряд, основну думку, те що хотів показати автор. Проте, особисто в мене, зі словосполученням «мій улюблений твір» асоціюється «Лісова пісня» Лесі Українки. Ця на диво сильна людина, видатна особистість та одночасно прекрасна письменниця зробила великий внесок в розвиток літератури, всі її твори є змістовними та містять багато філософських, психологічних та історичних аспектів. Драма-феєрія «Лісова пісня» захоплює з перших рядків. Разом з героями твору читач занурюється в незвичайний, дивовижний світ магії та чудес, який гармонійно переплітається зі світом людей, з їх повсякденними справами, звичними проблемами. Мова драми також казкова, авторка збирає слова, наче перлини чи дорогоцінне каміння, а потім робить з них чарівне намисто, яке з неймовірною легкістю огортає читача. Чого варті самі лише описи головних героїв «Лісової пісні», наскільки шанобливо і витончено зображено природу в різні пори року, Леся Українка показує все живим, все в її творі має свою душу, і Вітер, і Річка, і Поле… Справедливо і чесно відображаються відносини між дійовими особами драми.

      В «Лісову пісню» просто неможливо не закохатися, це дійсно окремий світ, який дає змогу відволіктися від буденних негараздів та відправитися разом із героями твору в велику, незбагненну країну мрій, спогадів та почуттів. 

Головних героїв твору, Остапа й Соломію поєднує палке кохання й вірність, обоє рішучі, сильні, запальні, готові долати життєві труднощі. Якщо Остап дуже нагадує своїх літературних попередників на взір Шевченкових Яреми Галайди та Варнака, Нечуєвого Миколи Джері тощо, то пара головних героїв сприймається нестандартно й додатково збагачує дію любовним мотивом. Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Коли вона разом з Остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима». В її очах відбивався і сум за рідним краєм, який вона покидала, і тривога за невідоме майбутнє.

 Повість О. Ільченка ″Петербурзька осінь″ змальовує одну з найважливіших сторінок життя Т. Г. Шевченка- гри осінні місяці 1858 року - в Петербурзі, куди поет повернувся тоді з заслання. В столиці, де Тарас Григорович прожив свої юнацькі роки, де він ставпоетом і художником, недавнього солдата зустріли не тільки щирі друзі, а й щирі вороги. Крім образу великого Кобзаря, читач пізнає в повісті й Миколу Чернишевського, і англійського трагіка негра Айру Олдріджа, і грузинського поета Акакія Церетелі, і композитора та співака Семена Гулака-Артемовського, і видавця та романіста Пантелеймона Куліша, і всесвітньо відомого мандрівника Єгора Ковалевського, і родину графа Федора Толстого, і кріпаків з України, і простолюдинів столиці. Читач переживе разомз героєм книги години роздуму та мрій поета, гнівні сутички з його ідейними супротивниками, тяжкий труд опанування мистецтва гравюри, хвилини щастя, коли поета осявало натхнення, і хвилини розпачу, коли його спіткала нещаслива любов до невільної кріпач.