и 9 задание. (Тарас Шевченко

Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі,За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.

1) «Послав... Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали».
2) «Доріс Павлусь до парубка».
3) «...Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме не луч-
че...»
4) «...Занедужала небога (мати) та й померла. За нею вслід батько ноги
простяг...»
5) «Наймичка доглядала за Павлусем, як рідна мати».
6) «Раз на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба».
7) «Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату».
8) «Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі».
9) «...До Павлусевої хати, розмахали хорта й шпурнули у вікно».
10) «…Позбирав наймит гарненько дукати і сховав їх у скриню».
11) «Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві».
12) «Що таке на світі щастя?»