Як ви розумієте останні рядки поезії "Доля" "Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, не лукавий!Ходімо дальше, дальше слава, А слава–заповідь моя

ГЕЙ, ВДАРТЕ В СТРУНИ, КОБЗАРІ" Гей, вдарте в струни, кобзарі, 2 4 6 8 Натхніть серця піснями! 2 4 6 Вкраїнські прапори вгорі - 2 4 6 8 Мов сонце над степами... 2 4 6 3-4 складовий ямб Ця поезія - один з найперших відгуків на крах царизму та відродження надій на українську державність: Вкраїнське військо на полях Йде, славою повите. Поет у сповнених радісної мелодійності рядках передає пафос не тільки тих перших тижнів свободи, ай намагається прозирнути у майбутнє, яке видається йому прекрасним: Дзвенять слова мов у сріблі Братерськії, веселі... Поет ще не знає, що незабаром його мрія, подібно згаданим кораблям, розіб’ється об скелі громадянської війни А десь на морі кораблі Розбилися об скелі... І вкраїнське військо ляже трупом на полях розтерзаного краю... Передчуття нещастя відбивається між рядками. Земля схотіла жити знов - Шумлять потужно ріки. Але у центрі поезії пролягає слава героям : Хвала борцям, що на зорі Лягли в холодні ями. Пам’ять про них буде вічно. А їх вчинки надихатимуть потомків.

Объяснение:

Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.

Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.

«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.

Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні