Твір-роздум на тему Актуальність байки Щура сьогодн Будь-ласка до ть до 21:00. Будь-ласка ів)

Половецькому юнакові про рідну землю нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку, часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край: вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на сина половецького хана.

Не цурається праці, є дуже роботящою людиною:

  "Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників";

  "Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав",

  "...учень після занять ходить розвантажувати вагони".

  Іван уособлює найкрщі людські риси. Він чуйни, добрий, відккритий:         "Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці...".

  Іван турбувався про власне здоров'я, не вживав алкоголю, не палив:

  "В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав".

  "І взагалі, вів здоровий б життя".

Подробнее - на -

Объяснение: