Напишіть міні-твір на тему: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Твір на тему: «Можна все на світі вибирати, вибрати не можна тільки Батьківщину»

У кожного справжнього поета є своя власна Муза, яка надихає його на творчість. Була своя Муза і у Василя Симоненка — Муза рідного краю. Вона «материнською доброю ласкою» заглядала поетові в очі, колисковою піснею пливла до серця, прилітала до митця на білокрилих лебедях, нашіптувала поезії, в яких головним був образ рідної України:  

«Коли мечами злоба небо крає  

І крушить твою вроду вікову,  

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю  

І в твоєму імені живу» —  так віддано писав В. Симоненко про свою Батьківщину.

Читаючі вірші В. Симоненка, розумієш, скільки в серці поета було любові до рідної землі, яка виливалася у нього в прекрасні поезії. Талановитий митець завжди був поряд з Україною: і під час радощів, і в часи скрути він захоплювався рідною землею і рідним народом. Він не міг мовчати гаючи, як перед очима стоїть образ Батьківщини «з переораним чолом».

Поет бачив сенс свого життя у прагненні завжди бути вірним сином України, жити її радощами та болями, захищати її від зрадників та загарбників, дбати про добробут рідної країни і крокувати разом з нею у краще майбутнє. В. Симоненко не міг залишатися байдужим до того, що відбувалося в Україні і називав її матінкою. А будь-яка мати завжди потребує до своїх дітей.

В усі часи стелився і буде стелитися в далечині шлях, і завжди цим шляхом йтиме людина. Та куди б не вів цей шлях, людина завжди буде залишатися душею там, де вона його почала. Щоб не обирав розум, серце обов’язково буде вести до рідної домівки, до рідної землі, до місця, де починається життя і де найчастіше воно закінчується.

«Я живу тобою і для тебе.

Вийшов з тебе, в тебе перейду».

В. Симоненко зрісся з рідною Україною, пропустив її через себе, він був одержимий жагою лобові до Батьківщини. Мабуть, тому і залишився в її пам’яті навічно. Адже Вітчизну не можна обирати — це вона обирає тебе:  

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».  

Кажуть, час усе лікує, несе у забуття усе гарне і погане, що було у минулому. Але забувається далеко не все. Не забуваються, наприклад, і рядки талановитого українського поета В. Симоненка, сповнені безкорисливої, всеосяжної любові до рідного краю. Їх не може стерти час, вони і сьогодні залишаються актуальними.

Відповідь:

                          Заповіти наших предків.

  Наші предки передавали, заповідали нам через покоління любов до рідної землі, до Батьківщини. З давніх-давен, українці займалися сільским господарством, адже територія України має надзвичайно родючі та плодовиті землі. Сусідські племена (князівства, держави) завжди зазіхали на нашу землю, а наші пращури боронили її, як могли.

  Сьогодні, на жаль, історія повторюється. Сусіди захотіли (під видом до ) відібрати нашу землю. Небайдужі зібралися і пішли захищати Україну-неньку від загарбників.

Минуле нерозривно пов'язане з сьогоденням і, звісно, з майбутнім.

  Метою кожного українця/українки є збереження створюваних сторіччями надбань у вигляді предметів культури та мистецтва, традицій, звичаїв і так далі. Збереження існуючого та створення нового, постійний розвиток.

Також, неодмінно, треба завжди залишатися людиною, не дивлячись ні на що.

    Схарактеризувати Климка з твору Гр. Тютюника пропоную так:
    Климко - головний персонаж твору Г. Тютюника "Климко". Це мала дитина, що є знедоленою сиротою. Роки дитинства хлопця прийшлися на часи страшної та кривавої війни. Про його поневіряння каже і зовнішність: "Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці". Ця війна не знищила його духовно, навпаки, загартувала, надала сили та залізної волі. Климко є вірним приятелем, щирим товаришем, співчутливою людиною. Він мав притулок і поділився ним, здавалося б, з зовсім чужою людиною. Його серце сповнене доброти та  співчуття. Хлопець знає, що таке голод, тому вирушає у тяжку дорогу по сіль. Маленький лицар зустрічається в обличчя з небезпекою, знайомиться з хорошими людьми, які допомагають йому так само віддано, як і він своїм товаришам. Він знає, що його чекають. Тому, зібравши всі сили та волю, йде, несучи важкий мішок. Проте, не судилося цій мужній людині побачити вільне життя.   Климко - символ мужності та хоробрості, надій та віри.