Напишіть фанфік на одну з тем на основі повісті «Шпага Славка Беркути» (на вибір): • написати своє продовження твору; • переписати фінал повісті; • ввести нових героїв у твір; • змінити характер героїв на протилежний; • переробити сюжет; • запропонувати нові пригоди героїв; • змінити оповідача твору; • написати листа герою.

Продовження твору
Понеділок. Юлько стривожений сидить на уроці не зважаючи на учителя. Він боїться , адже може прийти продавщиця з магазину і вказати на нього. Його тривога не марна. Увесь клас його обговорює за спиною. Хочеться просто заплакати в подушку, але він тримається, розуміючи що сам у всьому винен. Всі сидять на уроці. Учитель пояснює матеріал. Стук в двері класу... заходить жінка з відділу поліції та літня жінка з магазину. Юлько значно зблід. Жінка упізнала юлька. Після довгої розмови, Юлькові сказали що він після такого має бути покараний і сказали стати і вийти з класу, зачекати на жінку з поліції за дверима. Беркутові було не пособі, він знав що Юлько його хотів підставити... але всежтаки став і захистив товариша. Він говорив, що не тримає образи, казав, що мабудь цей урок добряче провчив Юлька.
Перерва:
Юлько підходить до Славка Беркути , вибачається перед ним, і вони міцно жмуть один одному руку.
Кінець:
Хлопці вибачили один одного, зрозуміли що між ними було велике непорозуміння. І тепер все життя тримаються разом. Вони найкращі друзі

Люди, насправді, дуже часто сміються. Причина сміху буває різна: чи твій друг розповів щось смішне, чи ти сам побачив чи почув, чи згадав. Звісно, сміятися можна й без причини, але якщо ти у колі друзів, то вони завжди тебе підтримають. І вже давно відомий факт, що сміх продовжує людське життя. Головне, щоб він був щирий, від серця. Хоча є й "поганий" сміх - над іншими людьми, над чиїмись проблемами. Може й існує якесь задоволення від подібного, але коли ти стаєш жертвою глузувань, це все ж неприємно, правда?

Мені подобається, коли люди щиро й з добротою посміхаються - тоді вони на очах стають гарнішими. Дуже добре вміти посміхнутися й з своїх помилок, адже оптимістам завжди легше переживати негоду.

Контрольну вчора ми писали,

А вчитель гав ловив в журналі -

Тому ми швидко так списали.

А на наступний день,

Під звук пташиних теревень,

Оцінку і дознали.

Тепер хоч в воду, хоч з моста

У мене двійка - не спроста!

Я ж навіть списував і коми!

У кого? У сусіда Толі!

- Толян, сусіде, як це так?

Мені тут двійка - не п'ятак!

- Мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

Такого ж лебедя - цю двійку!

За це я дякую сказать повинен

Цьому кирпатенькому Тимі!

- Тимко, Тимко, як написав?

- Так як і всі - усе скатав!

- На скільки?

- Краще б не казати!

- У кого встиг?

- У Гончаренко Каті!

- Катрусю, Катя, Катя, Катя!

Що сталось? - годі плакать!

- Ой, не кажи мені нічого!

Тепер з моста, тепер - у воду!

Через це "Два"! Хоча би "Три"!

А все у цьому винен ти!

- Чому це я? Знайшла на кого!

- А списувать знайшли же моду!

От я, дурна, у тебе і списала.

Якби ж я знала, якби же знала...

 

Дзвінок тут швидко пролунав

Наш клас із класу повтікав.

Лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

Отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. Його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки?*