Іван сила познайомився з доктором Брякусом: (Неймовірна пригода Івана Сили) А: По приїзді на вокзалі Б: Під час вуличного бою В: Розвантажуючи мішки Г: Рятуючи Міху Голого

Під час вуличного бою

Объяснение:

Б: Під час вуличного бою

Объяснение:

Трудно описать, что такое счастье вообще. Это, наверное, то состояние души, когда мир вокруг в ярких цветах и улыбка не исчезает с лица. Как приятно делать счастливым других, дарить свое добро и просто осознавать, что в наших собственных силах сделать свою жизнь и жизнь других людей хоть чуточку лучше.В рассказе Алексея Стороженко “Сокровище” счастье само пришло к лежебоки Павле, который ничего не делал, а только спал. Но то условное счастью, за ним стояла тяжелый труд других людей ради удовольствия Павлуши. А вот в рассказе “Цвет счастья” Б.Лепкого маленький мальчик сам решил искать загадочную цветок счастья, хотя она, по рассказам мамы, далеко. Он глубоко верит в волшебную силу цветка счастья, стремится ее найти, не боится никаких препятствий; он мечтатель. Герой познает жизнь, не оставляет надежды найти цветок счастья. Уже сам поиск делает его счастливым.Итак, не моему мнению, счастье - это найцініший скраб, и конечно же оно не приходит само, а часто достается тяжелым трудом.

Вчора ми з другом ходили в ліс кататися на лижах. Снігу намело ... замети майже в ріст , тільки лижня нагадувала, що тут є життя. Іноді зустрічалися пташки , що сидять на гілках , наїжачившись , схожі на кульки і як нам здалося голодні . Ми з другом вирішили розповісти у класі про голодних лісових жителів і зробити годівниці. У класі всі почали придумувати з чого будемо робити годівниці і на завтра домовилися разом з батьками йти в ліс розвішувати годівниці. Для синичок ми припасли шматочки сала , і горішки для білок. У ліс прийшов весь клас , у кожного в руках була годівниця , у кого з великої пластикової пляшки , у кого із взуттєвої коробки , а деякі навіть встигли зробити дерев'яні будиночки. Розвісили годівниці на гілках , насипали насіння і стали чекати коли ж птахи зрадіють і почнуть злітатимуться до їжі . Батьки пояснили нам , що ми так шумимо , що птахи і білки бояться наблизитися до наших годівниць. Ми вирішили перевірити завтра наші годівниці. І ось прийшли перевіряти і побачили , що на всіх годівницях сидять пташки і на деяких сліди білок. Ми задоволені пішли додому і тепер всі наші знайомі , коли йдуть до лісу несуть для лісових мешканців частування.