Творчість М.Вороного, Олександра Олеся 1. Які тенденції наявні у творчості О.Олеся? А Імпресіоністичні, експресіоністичні; Б імпресіоністичні, неоромантичні; В неореалістичні, експресіоністичні; Г неоромантичні, символістські. 2. Визначте віршовий розмір поезії О.Олеся "О слово рідне!" Визначте художні засоби твору. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… 3. У центрі якої поезії змальований узагальнено-ідеалізований жіночий образ? А «До моря» М.Вороного; Б «Інфанта» М.Вороного; В «Чари ночі» О.Олеся; Г «З журбою радість обнялась…» О.Олеся. 4. Визначте віршовий розмір поезії О.Олеся «Чари ночі». Визначте художні засоби твору. Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її, — Знов молодість не буде!» 5. Неправильним є твердження: А) Микола Вороний – апологет декадентства; Б) Микола Вороний – «ідеолог» модернізації української літератури; В) Микола Вороний належить до когорти «розстріляного відродження»; Г) Микола Вороний переклав «Інтернаціонал», «Варшав'янку» та «Марсельєзу» українською мовою. 6. Творчість Миколи Вороного стала першою декларацією ідей та форм: А) неоромантизму; Б) імпресіонізму; В) символізму; Г) футуризму. 7. Перша публікація М.Вороного: А) вірш «Інфанта»; Б) переклад «Інтернаціоналу»; В) поема «Євшан-зілля»; Г) вірш «Не журись, дівчино». 8. За родовою ознакою твір М.Вороного «Блакитна панна»: А) ліричний; Б) ліро-епічний; В) епічний; Г) драматичний. 9. За жанровою ознакою твір М.Вороного «Блакитна панна»: А) сонет; Б) елегія; В) ліричний вірш; Г) пісня. 6. Твір М.Вороного «Блакитна панна» належить до такої тематичної групи, як: А) патріотична; Б) філософська; В) пейзажна; Г) інтимна. 10. У творі М.Вороного «Блакитна панна» звучить мотив: А) краси перших почуттів; Б) цілісної, багатогранної людини; В) возвеличення краси природи навесні; Г) захоплення красою жінки. 11. Домінуючим художнім засобом у творі М.Вороного «Блакитна панна» є: А) метафора; Б) символ; В) тавтологія; Г) персоніфікація. 12. Прочитайте текст. А вона, як мрія сна Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках, На квітках Променистою росою. У рядках НЕ використано такий художній прийом, як А) порівняння; Б) епітет; В) персоніфікація; Г) символ. 13. Прочитайте текст. І уже в душі моїй В сяйві мрій В'ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески. У рядках використано такий художній прийом: А) синекдоха; Б) метонімія; В) метафора; Г) оксиморон. 14. Неправильним є твердження: А) Справжнє прізвище Олександра Олеся – Кандиба; Б) Олександр Олесь належить до когорти «розстріляного відродження»; В) Олександр Олесь – поет-лірик, нової символістської літератури; Г) Символіка – вираження ідей, понять або почуттів за до знаків-символів. 15. Домінантними у творчості Олександра Олеся були ознаки такої стильової течії, як: А) реалізм; Б) імпресіонізм; В) символізм; Г) футуризм. 16. Перша поетична збірка Олександра Олеся мала назву: А) «З журбою радість обнялась»; Б) «Чужиною»; В) «Перезва»; Г) «Кому повім печаль мою». 17. За родовою ознакою твір Олександра Олеся «Чари ночі»: А) сонет; Б) романс; В) ліро-епічний; Г) драматичний. 18. Твір Олександра Олеся «Чари ночі» належить до такої тематичної лірики, як: А) філософська; Б) інтимна; В) пейзажна; Г) патріотична. 19. До характеристики строфи поезії Олександра Олеся «Чари ночі»: Лови летючу мить життя! Чаруй, хмілій, впмвайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся! НЕ має відношення такий термін, як А) метафора; Б) ямб; В) інверсія; Г) риторична фігура. 20. Провідний мотив твору Олександра Олеся «Чари ночі»: А) оптимістичний погляд на життя; Б) краса літньої української ночі; В) сенс людського життя; Г) краса життя і кохання. 21. Для аналізу твору Олександра Олеся «Чари ночі» зайве поняття: А) паралелізм; Б) контраст; В) символіка; Г) персоніфікація. 22. Прийом обрамлення використано в такому творі Олександра Олеся, як: А) «З журбою радість обнялась»; Б) «О слово рідне! Орле скутий!»; В) «Чари ночі»; Г) «По дорозі в казку». 23. За родовою ознакою твір Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!»: А) епічний; Б) ліричний; В) ліро-епічний; Г) драматичний. 24. За жанровим різновидом твір Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!»: А) сонет; Б) ліричний вірш; В) елегія; Г) ода. 25. Твір Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!» належить до такої тематичної групи, як: А) філософська; Б) інтимна; В) пейзажна; Г) патріотична. 27. Романсом є твір: А) «О, панно Інно….»; Б) «Чари ночі»; В) «Блакитна панна»; Г) «Молюсь і вірю»; Д) «Ви знаєте, як липа шелестить…». 28. Блавати, камеї, фрески – ці образи емоційно наснажують поезію: А) «Арфами, арфами..»; Б) ) «Ви знаєте, як липа шелестить…»; В) «Блакитна панна»; Г) «Чари ночі»; Д) «Різдво».
Ответы
В останні роки свого життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурею» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Розбійник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою.
«Розбійник Кармелюк» вперше опубліковано в газеті «Московский листок», окремою книгою цей роман вийшов у Москві 1908 року. Українською мовою роман виходив у Львові (1909—1910) та у Чернівцях (1927). У 1927–1928 р.р. під назвою «Кармелюк» роман вийшов у Києві за редакцією Л. М. Старицької. У 1957 та у 1959 роках роман з незначними скороченнями видавало видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». 1965 р. цей роман випустило видавництво «Дніпро» російською мовою під назвою «Разбойник Кармелюк», а 1971 року — українською мовою під назвою «Кармелюк».
В романі відтворюється широка картина визвольної боротьби українського народу в першій половині ХІХ століття на Поділлі, і з використанням історичних і фольклорних джерел змальовується образ мужнього й талановитого організатора селянських мас. Ім’я народного бунтаря довго було в селянському середовищі символом помсти гнобителям за кривди і знущання. Письменник цілковито спростував офіційні твердження про розбійництво Кармелюка, протиставивши їх сповідуваним героєм віковічним приписам народної моралі. Важливо також, що М.Старицький наполегливо акцентує на тому, що Кармелюк, як і гайдамаки, вів боротьбу передусім проти польсько-шляхетських чужоземних поневолювачів. «Разбойник Кармелюк» є цінним надбанням української історичної романістики. Поєднуючи просвітительські, реалістичні та неоромантичні тенденції в зображенні подій і осіб, М.Старицький написав високохудожній твір про героїчну боротьбу подільського ватажка за національне та соціальне визволення. Написаний російською мовою твір є одним із непересічних явищ класичної української історичної прози, виявом ментальності і частиною творчого доробку українського письменника-патріота. Це – один із перших помітних кроків на шляху до художнього втілення національно-визвольного руху нашого народу, очоленого Кармелюком.
В еволюції художнього мислення другої половини XIX ст. творчості М. Старицького судилося стати єднальною ланкою від традиції до нової естетичної свідомості кінця XIX – початку XX ст. У вітальному листі на ювілей М. Старицького-письменника, «який увесь вік дбав, "щоб наше слово не вмирало», Леся Українка писала: «І коли наше слово зросте і зміцніє, коли наша література займе почесне місце поруч з літературами інших народів (я вірю, що так воно буде!), тоді, спогадуючи перших робітників, що працювали на не вправленому, дикому ще ґрунті, українці, певне, спогадають добрим словом Ваше ймення», цим означивши творчий шлях Михайла Старицького як шлях одного з піонерів у духовному відродженні України.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Популярные вопросы в разделе
Чому життя лесі українки називають подвигом
Українська мова буть ласка ть ів
Написати листа літературному герою iз твору Усмiшка
Найхмельніший келих- це символ ...
У перше двадцятиліття Кропивницький писав переважно твори комедійних жанрів — «Помирились» (1869), «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання» (1871), «Актор Синиця» (1871) — переробка водевілю Д. Ленського «Лев Гурич Синичкін», «Пошились у дурні» (1875), «По ревізії» (1882), «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» (1882), «Вуси» (1885) — за оповіданням О. Стороженка. Цим водевілям, як і створеним у цей період драмам «Невольник» (1872) за поемою Т. Шевченка, «Беспочвенники» (1878, остаточна редакція — 1898), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882), «Глитай, або ж павук» (1882), притаманні жанрова визначеність, традиційність системи художніх засобів (зокрема, розгортання конфлікту навколо головного героя або головної пари, яким протиставлені інші персонажі). У драмах «Де зерно, там і полова» («Дві сім’ї») (1888), «Зайдиголова» (1889), «Олеся» (1891), «Перед волею» (1899), «Розгардіяш» (1906) поряд з основним конфліктом розгортається додаткова сюжетна лінія.