1. Судова система України в часи Хмельниччини. 2. У чому виявляється патріотизм Марусі Чурай? 3. Спільне у Марусі та Мавки із "Лісової пісні". 4. Як втілена в романі ідея державності?

там всё посмотри в интернете

Ось ця історія сталася з Іваном Силою у Відні. Їхав він якось своєю машиною, правил дотримуватися не звик. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, в Америці зовсім інші, і в Австралії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кортон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, повязали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча закарпатець переконував, що він - артист, що він - Кротон, але такі аргументи на "тамтешніх" поліцейських не вплинули - Івана Силу таки "заперли..."
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й прокрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового у в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму "підозрюваному".

Став багатий колись пан 
Короля благати,
Щоб король йому зволив 
Воєводство дати.
А король йому й сказав: 
«Відгадай три штуки, 
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір 
В небі серед літа?
Друга штука: покажи 
Середину світу!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік 
Для того розсуду!»
Відійшов біагач назад 
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить, плаче, неборак; 
Козак проїжджає...
«Чого плачете ви так?» — 
Багача питає.
Той і каже, так і так!.. 
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас 
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля... 
Король поглядає,
«А що, пане, скілько зір?» 
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося:
— Стілько,— каже,— в небі зір, 
Скілько тут волосся.
Задумався сам король 
Від сего відвіту.
«Ану,— каже,— покажи 
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
— Отут середина!
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» —
Козака питає.
— Думаєте, що я пан!
«Або що за річі?»
— То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав 
В золоті додому!