Літературний диктант 1. З якою метою приїхав полковник Шрам до Череваня ? 2. Через що тяжко було у нього на серці? 3. У кого закохався Петро Шрам ? 4. Чим погрожувала громада міщан козакам на чолі з полковником Шрамом ? 5. Чому злякалася Леся, дочка Череваня ? 6. Кого зустріли Черевань з Шрамом у Києво - Печерському монастирі ? 7. Чому гірко заплакав Шрам ? 8. Хто викрадає Лесю, і хто її рятує ? 9. Між якими претендентами на гетьманування точилася запекла боротьба ? 10. Чому раду було названо “ чорною” ? 11. Кого на раді було обрано гетьманом, а кого покарано ? 12. Як склалася доля у Петра Шрама та Лесі

1. Він приїхав, щоб повідомити Череваню, що збирається у Київ до Якима Сомка.

2. Через те, що Брюховецього хочуть взяти за гетьмана, і через те, що Україна занепадає.

3. У Лесю Череванівну.

4. Не знаю

5. Вона злякалася Кирила Тура, який хотів її викрасти.

6. Якима Сомка та його друзів.

7. Тому що він зрозумів, що його Батьківщина скоро перейде у руки невірного.

8. Викрадає запорожець Кирило Тур, рятує Петро Шраменко - козак.

9. Міє Якимом Сомком та Іваном Мартиновичем Брюховецьким.

10. Тому що на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»

11. Покарано було Сомка, а гетьманом став Брюховецький.

12. Петро пережив війну, Леся повернулася додому, потім вони зустрілися, і згодом стали парою.

Аналіз твору Тараса Шевченка

"Кавказ" 1845 р.

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема з елементами лірики та героїки.

Іван Франко так писав про поему: «…це огниста інвектива проти темного царства…»

Тема: зображення загарбницької політики російського самодер­жавства, реакційної ролі церкви й прогнилої дворянської моралі. Головні ідеї твору: заклик до об’єднання зусиль народів для бороть­би проти спільного ворога — російського царату (співчуття поневоле­ним, схвалення патріотичної, мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу). Літературознавці про твір. У символічному образі Прометея Т. Шевченко показав незламність, титанізм народів, а в образі неситого орла — царат, який «карає… що день Божий добрі ребра й серце розби­ває». Та народ безсмертний, тому царат «не вип’є живущої крові», «не скує душі живої». Як гімн нездоланності народів звучать натхненні сло­ва: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Звертаючись до всіх народів, уярмлених царатом, Т. Шевченко  закликає «Борітеся — поборете!», бо «за вас правда». Так забриніли в поемі виразні революційні мотиви. Головна частина поеми — це монолог російського колонізатора, звернений до горця. Колонізатор облудно запевняє, що хліб і хату ніхто в черкеса не відбере, а його самого «не поведе… в кайданах». Загарбник обмовився, що він хотів би кинути горцеві його ж хліб, «як тій собаці». Колонізатор мріє про час, коли підкорені будуть платити податок навіть за сонце. Підступні завойовники закликають горців до «дружби» й обі­цяють, що ті від них «багато б дечого навчились!». У пориві захоплення собою загарбник вихваляється своєю культурою, християнськими чес­нотами, а насправді демонструє власне варварство. Він з гордістю по­вторює: «Усе добро… у нас!» Що ж, пригляньмося, яке то добро в росій­ських можновладців. Багатозначна фраза «од глибокої тюрми та до ви­сокого престола — усі ми в золоті і голі» свідчить, що в Росії два антаго­ністичні класи: один — у золоті, а інший — голий, у злиднях. Що ще є в царату? «Сибір неісходима!» Цей епітет ще глибше під­креслює бездонність цієї незамкнутої тюрми… Закінчує поему Т. Шевченко інтимним зверненням до загиблого дру­га (якому й присвятив поему),

«доброго», «незабутнього» Якова де Баль-мена, який загинув не за рідну Україну, а «випив з московської чаші мос­ковську отруту», отже, його вбивця — царат, а не горці (Б. Степанишин).

Объяснение:

У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.

Объяснение:

я читал текст