Укласти сенкан «Запорожці» (охарактеризувати запорожців) за співомовкою «Запорожці у короля» за зразком (письмово) 1. рядок Іменник 2. рядок Прикметник 3 рядок Опис дії (дієслово 4 рядок Фраза, яка передбачає особистісне ставлення до об’єкта 5.рядок синонім до іменника в 1 рядку!

ответ:запорожцв, храбрые, умные, едят, козаки смелые приежают,воины

Объяснение:

Людей питай, а свій розум май. Кожному доводиться колись стикатися з чимось, чого раніше ніколи не бачив, жодного разу не робив. І тоді доводиться звертатися по до до інших людей, можливо, старших, а можливо — просто таких, хто напевне знає, як розв’язати дану проблему. Немає нічого ганебного в тому, щоб попросити поради. Тільки дуже горді, аж до бундючності, люди віддають перевагу тому, щоб зробити щось навмання, проте дуже часто вони й зазнають поразки, не впоравшись зі справою.Та не можна, отримавши пораду й використавши її, просто забути про неї. Краще запам’ятати, яким чином, завдяки чому було розв’язано проблему — тобто навчитись, як діяти, якщо вона знову трапиться. Ми завжди звертаємося по пораду до людини, думку якої поважаємо, однак ця думка є не чим іншим як знанням, котре набула колись ця людина. В усі часи глибоко вшановувалися люди, які мали великі знання, — науковці, лікарі, будівники. Прізвища найвидат-ніших з них пам’ятатимуть навіть наші нащадки, бо вони застигли в назвах вулиць, проспектів, станцій метро багатьох міст не тільки нашої, але й інших країн. Говорячи про знання, не слід забувати й про навички, які ми використовуємо в побуті: для їх набуття не потрібно закінчувати університети, та все ж і цього нас навчають батьки, бабусі й дідусі. Напевне кожна молода дівчина питала колись у своїх матусі чи бабусі, як приготувати якусь страву, а кожен хлопець одного дня питав батька чи дідуся про те, як полагодити радіоприймач.

Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.

І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.

Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.

А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.

Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».

Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.