Злам XVIII—-XIX ст. позначився появою нового літературного напряму — романтизму. Він приніс із собою і нового героя: мрійника, ідеаліста, що переживає тяжке розчарування, самотнього мандрівника, вигнанця. Романтичний герой здатен на глибокі почуття, душевні поривання, палкі пристрасті. Всі ці риси нового героя знайшли яскраве втілення у поезіях німецького романтика Г. Гейне.
Світову славу Г. Гейне принесла збірка «Книга пісень» (1827), до якої ввійшли вірші 1816—1827 pp. Вона складається з чотирьох циклів: «Страждання юності», «Ліричне інтермецо», «Повернення на батьківщину» та «Північне море», окремий підрозділ в останньому циклі склали вірші з «Подорожі на Гарц». Але це не було механічним об'єднанням створених раніше циклів. Поет так розмістив матеріал, шо вийшов продуманий, побудований за чітким планом твір про трагедію закоханого юнака, якому не відповіли взаємністю. Численні вірші збірки були навіяні нерозділеним коханням поета до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. Під пером талановитого митця трагічна любовна історія вийшла далеко за біографічні межі і стала шедевром романтичної поезії.
Ліричний герой Гейне, переживаючи муки нерозділеного кохання, сприймає їх як найбільшу трагедію у світі. Без коханої, що покинула його, світ видається йому безрадісним, у ньому «троянди немов неживі», «фіалки такі мовчазні», пісня жайворонка у блакиті «гірко дзвенить», сонце — «холодне», земля — «пустельна» і «сіра, мов труна».
Сльози милої викликають у ліричного героя гострий душевний біль.
І я навколішки упав, На сльози ті дивився, Ті білі руки цілував І гірких сліз напився.
Найчастіше почуття несе йому лише «жуть-тугу навісну», що «палить душу й тіло».
Та з плином часу герой усвідомлює, що він переживає «стару, але вічно нову історію». Це усвідомлення дає змогу примиритися з життям. Страждання переходять у світлий смуток:
Вмирають люди, і роки Минають один за одним, Але не вмирає кохання, Що в серці живе моїм.
Ліричний герой Гейне тонко відчуває красу природи. Сили природи — його друзі. Він готовий взяти вітра посередником у своїх любовних зізнаннях:
Хотів би я в слово єдине Вмістити всю душу смутну, Віддать його вільному вітру — Нехай би одніс вдалину.
Нехай би печаль в отім слові До тебе моя попливла, Щоб ти її кожну хвилину Почути, кохана, могла.
Герой поезій Гейне завжди постає перед нами самотнім. Він споглядає небо, квіти, річку, веде з ними уявну розмову. А у вітальнях багатих будинків його оточує ненависне йому «порядне товариство»:
Білі глянцеві манжети, Чорні фраки і панчохи, Ніжна мова, поцілунки, — Ох, коли б їм серця трохи!
Серця в груди, і в те серце — і любові, і страждання. Ох, мене вбиває щебет Про фальшивий біль кохання.
із цього задушливого світу фальші герой рветься у гори. Тільки там, серед незайманої вільної природи, він відчуває себе у рідній ст.ихії, там «зітхають вільно груди».
У третьому циклі «Книги пісень» Гейне використовує традиційний для романтиків мотив подорожі. Змучений нерозділеним коханням, герой шукає забуття та втіхи в мандрах. Його ваблять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди. Повернувшись до рідного міста, де колись уперше покохав, герой дивиться на все по-новому.
Ніч тиха, eq вулиці в сні спочивають, Колись моя люба в цій хаті жила. Її вже немає, її тут не знають, Оселя ж лишилася та, що й була.
Юнацькі страждання для героя багато важать як спогади про юність. Вони ж налаштовують його на роздуми про плинність часу, зміст життя та його одвічні закони.
«Книга пісень» Г. Гейне — визначне явище не лише в німецькій, а й у світовій літературі. В ній поет виступає співцем краси людських почуттів. Невеличкі за розміром поезії з «Книги пісень» надзвичайно глибокі за змістом, образні й мелодійні. Саме це й привертає до них увагу читачів, змушує співпереживати ліричному герою Гейне
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
с к/р, от которые есть.«Ти знаєш , що ти – людина?» Частина ІІ1. Поезія В.Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани…» утверджує думку проте, що:а) треба мріяти, розвивати свою духовність;б) добре бути мандрівником, першовідкривачем;в) на мандрівників завжди чатує небезпека;г) не слід намагатися відкривати вже відкрите2. Заклик любити природу, поспішати творити добро, жити, кохати звучить утворі В.Симоненка:а) «Гей, нові Колумби й Магеллани…»;б) «Лебеді материнства»;в) «Цар Плаксій та Лоскотон»;г) «Ти знаєш, що ти – людина…»3. Укажіть, що знайшла родина оповідачки з твору Л.Пономаренко «Герпереможений» у стіні свого будинку:а) скарб – золоті та срібні монети;б) фотографію дітей Фрідріха;в) листи до матері полоненого німця;г) пляшку з посланням із минулого4. Суперниця, через яку Софійка, героїня повісті М.Павленко «Русалонька із7-В, або Прокляття роду Кулаківських», дуже страждала, - це:а) Сніжана;б) Ірина;в) Олена;г) Тетяна5. Сашко, друг Софійки з дитинства, у майбутньому став:а) власником ресторану;б) мером міста;в) власником студії звукозапису;г) ученим6. Якою, на ваш погляд, хоче бачити В.Симоненко людину.7. Розкрийте символічне значення образу старої шафи в повісті М.Павленко«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських».8. Що нагадувало людям про Фрідріха після його смерті (Л.Пономаренко «Герпереможений
6.Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.
Приго́дницький рома́н (фр. roman d'aventures) — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання.Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. Одним із перших таких творів були «морські» романи Дж.-Ф. Купера й Ф. Марієтта, історико-пригодницькі О. Дюма-батька, соціально-пригодницькі Ежена Сю. Пригодницький роман має типологічні подібності з фантастичним романом та науково-фантастичним (Жуль Верн, О. Толстой), детективним і політичним (Л.-А. Буссенар, Л. Жаколіо, Ю. Семенов).
7.Небо голубе,
Небо голубе,Вода хлюпоче –
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.День сумний -
Небо голубе,Вода хлюпоче –Риба пливе.Впаде сніг -залишиться слід,заскриплять двері.Спить собака.Різкий дзвін.Зелений лист.Ворота заскрипіли -на дворі зима.Синиці прилетіли.Повітря тихе.День сумний -дерево зрізане.
Ха́йку (яп. 俳句, はいく) — жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу.
8."Езопова мова" — алегорична мова, де думка ніби зашифрована, не висловлюється прямо. Це "особлива система облудних засобів", до яких звертаються, коли не можна сказати про щось відкрито.
9.Наукова фантастика є жанром фантастики, який описує ситуації, невідомі в реальності, але ймовірні, пов'язані з певними теоріями і припущеннями в науці й техніці. Відповідно серед сюжетів наукової фантастики часто зустрічаються неможливі на даний час види польотів на інші планети, робототехніка, вірогідні, проте не відкриті позаземне життя, гіперпростір. Яскраві представники жанру в літературі: Іван Єфремов, Олександр Бєляєв, Айзек Азимов, Рей Бредбері, Артур Кларк.