Чим тішився шептало ідучи на водопій

Шептало тішив себе надією на те що він відпочине.

«…його, стрункого й міцного, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю». «хай воно загориться без вогню й диму… втечу… піду за дунай, може, ще там люди не пособачились…» «не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… ех, піду, де воля, де інші люди…» «се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала його з батьківщиною, з усім близьким. але за хвилину віконце згасло, і остап почув, як разом із зниклим світлом в його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. остап непомітно для себе зітхнув…» «дивне почуття охопило остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепехнуло його істоту. в один момент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». «та хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? хіба його батько, мати, соломія, навіть дідусь його, що ходив у січ, а потім різав панів в умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з соломією та силою оддати її за свого хурмана, не міг би сивого дідуся катувати на стайні нагаями… не похвалявся б оббілувати остапа за сміливе слово». «ті билиці-казки про січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». «і враз остапові зробилось весело і легко, він почувся на волі. молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…» «як живий буду, землю оратиму, житиму… все ж краще на волі, ніж під паном…» «остап теж не боявся смерті. йому тільки хотілось перед смертю побачити соломію». остап про соломію: «вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не кіс своїх задля нього, вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш». «половина мене лежить на дні дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею…» остап є уособленням образу непримиренного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити навіть найвищу ціну — життя. на початку повісті ми бачимо молодого парубка, котрий дуже любить свою землю: «ко-жен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — усе це було йому знайоме, промовляло до йо-го». вольнолюбивий характер остапа сформувався завдяки дідовим розповідям про козацьку вольницю. життя в неволі змушувало його душу бунтувати проти наруги над людьми. остап сам постраждав від свавілля: пан позбавив його коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущався з його діда. рішення тікати з рідної землі виникло в юнака після погрози пана віддати його в рекрути, із живого шкуру зідрати. це рішення було для остапа дуже важким, адже залишав він найближчих людей — діда та кохану соломію. вони зустрінуться із соломією після того, як та теж вирушить у далеку путь на пошуки волі. остап розумів, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнення мети ладен був пройти крізь пекло. так і сталося: поранення після переправи через дунай, двобій із голодним вовком, взяття у полон турецькими жовнірами, смерть соломії… він скоротав свій вік на самоті, переможений, але не скорений, маючи єдине бажання — «злучитися» зі своєю половиною, яка чекала його на дні дунаю. таку дорогу ціну довелося заплатити остапу за свободу.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Добрый день, школьник! Спасибо за интересный вопрос. Давайте вместе сравним два вірши "Мій ангел такий маленький..." Г. Кирпи и "Із янголом на плечі" І. Малковича. Сначала, давайте найдем общие аспекты их віршів. В обоих стихотворениях есть упоминание о янголе или ангеле. В обоих случаях описывается маленькое создание, которое присутствует рядом с говорящим. Давайте сравним сам образ ангела в обоих произведениях. В "Мій ангел такий маленький..." Кирпа описывает своего ангела как "маленького" и "легкого". Из этих слов можно сделать вывод, что ангел в данном вірші маленький по размерам и несет герою некоторое облегчение или поддержку. В "Із янголом на плечі" Малкович описывает ангела как "мій міні-герой", который "передумав її перед тим, як я ліг спати". Здесь ангел также описывается как маленький, но вместо облегчения или поддержки, он появляется перед героем во время принятия решений. Теперь, давайте обратим внимание на различия в структуре віршів. В вірші Г. Кирпи "Мій ангел такий маленький..." каждая строчка начинается с союза "і". Это придает ритм и определенную гармонию произведению. В вірші І. Малковича "Із янголом на плечі" каждая строчка начинается с маленькой буквы. Это может быть сделано для того, чтобы произведение казалось более разговорным и естественным. Внимательное чтение віршів также позволяет нам заметить, что в "Мій ангел такий маленький..." Г. Кирпа использует повторение слов "мій ангел". Это помогает фокусироваться на образе ангела и подчеркивает его важность в жизни героя. В "Із янголом на плечі" И. Малкович использует повторение слова "я" в начале каждой строфы, что сильно связывает произведение с героем и придает ему более интимный характер. В заключение, можно сказать, что оба вірші имеют общую тему - ангелы, и они оба описывают маленьких и важных существ, которые присутствуют в жизни героев. Однако, каждый автор использует свои уникальные приемы и структуры для передачи этой идеи. Я надеюсь, что это разъяснило вам сходства и различия между стихотворениями "Мій ангел такий маленький..." Г. Кирпи и "Із янголом на плечі" І. Малковича. Если у вас есть еще вопросы, не стесняйтесь задавать!