З яких слів Василя Чепіжного під час першої зустрічі із Сіроманцемстає зрозуміло, що він недобра людина? -5. З чого видно, що тварини відчувають добрих і лихих людей, ставлятьсядо них по-різному?6. Про вдачу Сашкового батька читач дізнається з описів зовнішності йучинків чи з його розмов? Охарактеризуйте цього героя.​

Не маю жодного сумніву в тому, що комфортніше й зручніше  почуваються  негативні. Життя позитивних сповнене турботами про інших, моральними принципами, і це дуже часто вносить дискомфорт у їх існування.

Моя позиція пояснюється тим, що негативні позбавлені мук совісті, співчуття, критичного ставлення до себе. Вони живуть власними інтересами й не переймаються тим, що відбувається поряд. Наприклад, дуже знайома картина: на стоянці для інвалідів припаркований розкішний автомобіль цілком здорового молодика. Йому тут зручно, він не перймається питанням, як тепер бути калясочнику, який не може вибратися зі своєї машини. Позитивний же в такій же ситуації залишить своє авто десь далеко за рогом.

Другий мій аргумент полягає у тому що негативному через його байдужість набагато легше забезпечити собі комфорт душевний. Позитивний же живе проблемами світу, він не може не реагувати на несправедливість, жорстокість, неправду. Тому такі люди страждають набагато частіше. У цому ми можемо переконатися на прикладі новели М.Коцюбинського "Intermezzo". Письменник вводить нас у світ подій, пов'язаних із революцією 1905 року. Герой  залишає місто і живе кілька днів у гармонії з природою. Приводом до такого кроку якраз і стає його неспроможність відсторонитися від чужих проблем: "Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування." Зрозуміло, що таким небайдужим людям живеться набагато складніше.

Отже, очевидним є висновок, що як матеріальний, так і душевний комфорт легше забезпечити негативним. Однак варто пям'тати, що нас не випадково створено за образом Божим, і намагитися не знищити в собі людину.

Объяснение:

ответ

Вірш «Гімн» — один з найкращих зразків революційно-патріотичної лірики в українській літературі. Поезія «Гімн» (Вічний революціонер) входить до збірки І.Франка «З вершин і низин». Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Аналіз вірша «Гімн» Франко Збірка: «З вершин і низин», розділ »De Profundis» Рік написання «Гімн»: 1880 Літературний рід: лірика. Вид лірики: громадянська. Жанр «Гімн»: гімн (ліричний вірш). Провідний мотив: боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу. Віршовий розмір «Гімн»: чотиристопний хорей Римування «Гімн»: суміжне Композиція вірша «Гімн» — вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: «Вічний революціонер», «Він не вмер, він ще живе», «Розвалилась зла руїна». «Гімн» Франко тема та ідея Ідея «Гімн»: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху. Тема «Гімн»: психологічний та патріотичний драматизм. «Вічного революціонер» — втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи. Основна думка «Гімн»: 1. Заклик до активної життєвої позиції 2. Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство 3. Програс людства зупинити не можна 4. Заклик до оптимістичного світобачення Художні засоби «Гімн» Франко Щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує анафору «ні»: Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело. * — «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час. * — У поезії використані риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?» * — За до чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну. —перелічення — Рве за поступ, щастя й волю. —метафора Художні засоби вірша «Гімн» надають твору виразності, конкретики, яскравішостості. «Гімн» Франко ідейно-художній аналіз Вірш — це гімн безсмертному волелюбному духу, який є силою, що «тіло рве до бою,/Рве за поступ, щастя й волю.» Поезію проймає загальнолюдський пафос: на своєму прапорі каменярі несуть вільну думку, науку і волю. Символічного значення набуває й ліричний герой, який уособлює могутнього архангела, месію, пророка, поета. Він постає перед нами вічним мандрівником, який ходить світом і пробуджує в людях бунтівний дух проти кривди і незгоди. Вірш покладений на музику Миколою Лисенком. Образи вірша «Гімн» — дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета. «Гімн» Франко критика З цього вірша постав образ вічного ре­волюціонера як одвічного людського духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж ти­сячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що во­лелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених… Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі «науки, думки, волі». Саме вони протистоять тій «пітьмі», що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба (Хропко). 41

Объяснение: